– Юшки наварив, мабуть, ще й засолив?
– Та ні! Відпустив у річку. Все одно не повірять…
Випив Микита, поклав голову на плече Опанасові, говорить тихо, мов струмок дзюркоче:
– Прийшов якось пізно з полювання, a біля дверей мої капці стоять. Так сумно мені стало. Дивлюся на них і думаю: «Так ось як ти, Ганю, наше майно поділила…»
– Микито, принеси мені з риболовлі форель! – просить Ганя. – А як не буде в магазині форелі, купиш коропа.
Біля вогнища:
– Я убив п’ятеро зайців. Один ось лежить, а четверо втекли…
Микита приходить увечері додому з рибної ловлі. На столі записка від Гані: «Рідненький, я у сусідки. Буду пізно. На вечерю – смажені карасі. Вудочки – в коридорі».
– Марійко, завтра йдемо з хлопцями на полювання і я прийду п’яним!
– Не п’яним, а випивши!
– Все, все, випивши.
– Не все-все випивши, а трохи напідпитку!
Карасі вели в ставку археологічні розкопки, знайшли іржавий чайник і обговорюють знахідку:
– Важко жилося нашим предкам! Які монстри на них полювали!
Стоїть Опанас в сосняку і кричить:
– Л-ю-ю-ди! Допоможіть! Порятуйте!
Іде Микита і так з усмішечкою:
– Що, брате, в трьох соснах заблукав?
– Та ні… В капкан попався!…
– Опанасе, а це правда, що риба корисна для мозку?
– А особливо, Микито, корисна рибна ловля – для розвитку уяви.
Доктор Ватсон і Шерлок Холмс вийшли на ранкову прогулянку. Ватсон запитує:
– Чуєте, як виє собака Баскервілів?
– Ні, згідно дедуктивного методу, це виє сер Генрі. Йому знову на сніданок подали вівсянку!
Микита і Опанас кілька днів плавали, шукаючи рибне місце. Нарешті їм пощастило. Наловили. Повернулися до берега, здали човен, Микита запитує:
– Ти місце запам’ятав?
– А я його позначив. Я на дні човна хрестик намалював.
– Ну й намудрував! Завтра нам видадуть іншого човна!
Тундра. Північне сяйво. Два чукчі тягнуть нарти. На нартах сидять собаки, виють, стріляють з рушниць. Один чукча – іншому:
– Це ти придумав – собакам горілки дати…
– Як учора?
– Клюнула величезна щука! Але зірвалася…
– У мене теж зірвалася. Ще більша, ніж у тебе!
У великий мороз два мисливці зустріли в лісі відомого депутата з рушницею. Звернули увагу, що він без рукавиць.
– І як він не відморозить руки?
– Не переймайся, його рукам завжди тепло, він тримає їх у наших кишенях!
– Васильку, чому ти запізнився на уроки?
– Та… я хотів піти на рибалку, але тато мені не дозволив.
– Він тобі пояснив, чому ти повинен іти до школи, а не на риболовлю?
– Так, він сказав, що черв’яків на двох не вистачить…
– Ганю, якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягузом!
– Ой, Микито, зате я дуже боюсь! Мені так не личить жалоба…
Хлопець телефонує дівчині:
– Алло, це ти, моя рибко?
– Ні! – відповідає татусь. – Це господар ставка.
Микита повертається з полювання: на боці – гуска, на плечі – рушниця. А сам увесь пошкрябаний, на лобі гуля. Опанас запитує:
– Ти звідки?
– З полювання!
– Що, гуска така вже дика?
– Та ні, гуска якраз не дика. Господар гуски дикуватий…
Сидять рибалки в човні. Повз них пропливає зграя терпугів. Один терпуг виринає і запитує:
– Хлопці, а де південь?
Рибалки підхопилися, показують руками:
– Туди!
– Дякую! – чемно каже терпуг.
Терпуги попливли, рибалки сидять. Через деякий час пливе один терпуг і запитує:
– Не бачили, куди зграя терпужків попливла?
– Туди! – один з рибалок показує в інший бік.
– Дякую! – і поплив.
– Навіщо ти йому не туди показав? – запитує другий рибалка.
– Ти його бачив?
– А що?
– Він же без ручки! Не допливе…
Сидять три мисливці біля вогнища, випивають, байки травлять. Один:
– Іду вчора мимо кущів. Чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю…» Я – бабах! Підхожу – лисиця!
– А я, – каже другий, – іду і чую: «Ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом…» Я – бабах! Підхожу – кабан!
– То все дурниці! – каже третій. – Іду мимо кущів і чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-зю-жом-жом…» Про що це я?
– Що таке рибальське щастя?