– Що тобі, повелителю?
– Додому хочу!
Джин бере мисливця за руку:
– Ходімо!
– Я хочу якнайшвидше!
– Ну, тоді біжімо!
– Микито, ходімо увечері по рибу!
– Ні, не піду.
– А що так?
– А мені Ганя вдома пити дозволила.
– Опанасе, що у лісі на полюванні головне?
– Туалетний папір. Особливо у хвойному…
– Микито, ой сон страшний мені приснився!
– Ну?
– Ніби йдемо ми на річку, а я рюкзак впустив і пляшка розбилася!
– Ти що?! Та, що я тобі дав?
– Ні. Та, що я купив.
– Фу! На серці легше стало…
– Опанасе, я ще до нашого весілля, давно, була з Івановим на охоті…
– Що? З Івановим? На охоті! Та він же навіть стріляти не вміє! Він зайця від кабана не відрізняє! Він і в слона промаже! Який з нього мисливець?!
– Ну, не знаю… Але йому завжди «охота»!…
Опанас і Микита повертаються з риболовлі:
– Опанасе, ходімо до мене, вип’ємо!
Пішли. Микита відчиняє двері, йдуть на кухню тихенько, щоб не розбудити Ганю. Раптом Опанас каже:
– Микито, здається, з твоєю Ганею якийсь мужик лежить!
– Тихо!… Не розбуди!… На трьох не вистачить!…
– Який у Панька добрий мисливський пес! Панько лізе за качкою в болото – він нікого до рушниці не підпустить! Навіть Панька не підпустить, поки качку не з’їсть!
– Микито, ти вже годину бродиш під берегом…
– Та, вершу вчора поставив!
– А позначив?
– Та, навпроти неї баби Марини коза паслася…
Завзятий мисливець у дверях корчми зіткнувся з місцевим лікарем:
– Знаєте, шановний, що я сьогодні підстрелив? – Знаю. Я його вже перев’язав.
Опанас пізно повертається з риболовлі і, звісно, не тверезий. Ступає обережно, щоб не розбудити Марійку. Темно хоч в око стрель. Раптом наступає на кота. Кіт верещить. Опанас розгубився, а потім схопив котяру і радісно закричав:
– Капосна тварюка! Де ти вештаєшся?! Я ж тебе від ранку по всіх усюдах шукаю!
Чоловік продає мисливського пса.
– А як він на полюванні? – запитує покупець.
– Прекрасно! Я ж його не вперше продаю.
П’яний Опанас сидить на березі річки з вудкою. Під’їжджає джип, з нього виходять троє крутих мисливців, один запитує:
– Братан, де брід?
– Прямо, ось тутечки… – махає рукою Опанас, похитуючись.
Джип котиться з берега і зникає під водою. Виринають мисливці, мерщій до Опанаса:
– П’яндига! Ти навіщо сказав, що тут брід?!
– Хлопці, та тут тільки-но качки по груди пройшли!
– Дядьку, ви солдат? – запитує Василько.
– Ні.
– То, може, мисливець?
– Ні! А що таке?
– Та… мама каже, що з вас порох сиплеться.
Біля ставка рибалка до рибалки:
– Микито, чому синець під оком?
– А… хай не лізуть!
Лікар взяв відпустку на тиждень і поїхав на полювання. Повертається в лікарню розчарований.
– Так нікого й не вбив! – говорить медсестрі.
– Так-так… – киває та. – Для цього вам краще було б залишитися в лікарні.
Хлопці повернулися з риболовлі. Дід їх запитує:
– Ну як, наловили?
– Не знаємо, ще рюкзак не перевіряли!
– …І тоді я кинувся на вовка і одним ударом ножа відсік йому хвіст!
– А чому не голову?
– На той час голову вже відтяв хтось інший…
– Микито! А ти знову нічого не впіймав! – ущипливо під’южує другана Опанас.
– Е-е-е, Опанасе! У цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали!
Чукча і геолог пішли на ведмедя. Дійшли до барлогу. Чукча взяв довгу палицю і штурхнув у кучугуру. Ведмідь заревів і кинувся на мисливців. Чукча припустив, геолог за ним, а ведмідь вже майже на п’яти наступає. Тут геолог згадав про рушницю, зірвав її з плеча, розвернувся і з одного пострілу поклав ведмедя.
Чукча підійшов, похитав головою і сказав невдоволено:
– Поганий з тебе мисливець! Навіщо ти убив ведмедя? Треба було до юрти добігти, а потім убивати! Хто його тепер тягнутиме?
Чоловік приходить з роботи. На столі записка:
«Любий! Я у подруги. Вечеря на плиті. Вудочки на балконі. Якщо щука буде дорожчою від п’яти гривень – купи карасиків».
– Чуєш, Микито, от як вийду я на вовка, сам, один… Жахну з одного ствола – осічка! Жахну з другого ствола – осічка!… Що робити?