— Так, — тихо промовив психіатр.
— Не хвилюйтеся за мене, — сказав Брок, підводячись. — Я просто проведу якийсь час, заткнувши у вуха ту м’яку тканину, про яку я вам розповідав.
— Он як, — сказав психіатр, підходячи до дверей.
— На все добре, — сказав Брок.
— Так, — сказав психіатр.
Він набрав кодову комбінацію, двері відчинились, він вийшов, двері повернулись на місце і замкнулись. Він пройшов по коридорах. Перші двадцять метрів його супроводжував «Китайський тамбурин».[35] Далі йшли «Циганка»,[36] Пассакалья і Фуга в якомусь мінорі Баха,[37] далі «Тигровий регтайм»[38] і «Кохання наче сигарета».[39] Він витягнув з кишені поламаний наручник, що тепер був схожий на мертвого богомола. Психіатр повернувся до свого кабінету. Щось задзвеніло, зі стелі долинув голос:
— Лікарю?
— Я щойно закінчив з Броком, — сказав психіатр.
— Діагноз?
— Здається, повністю втратив соціальну орієнтацію, але залишився товариським. Не бажає сприймати найпростіші реалії свого оточення і працювати з ними.
— Прогноз?
— Неясний. Коли я виходив, він грався з якоюсь невидимою матерією.
Запасний наручник у шухляді столу дзижчав, як поранений цвіркун. Інтерком загорівся рожевим вогником і заклацав. Задзвонили три телефони. Шухляда задзижчала. Музика увірвалася через відчинені двері. Психіатр, тихенько мугикаючи, замкнув на руці новий наручник, натиснув кнопку інтеркому, поговорив хвилинку, взяв слухавку першого телефону, поговорив, взяв другий — поговорив, взяв третій телефон — поговорив, натиснув кнопку наручника — тихо і спокійно поговорив, сидячи посеред музики і вогників із незворушним виразом обличчя. Знову задзвонили два телефони, руки лікаря постійно рухались, наручник дзижчав, інтерком теревенив, голоси говорили зі стелі. В такому ритмі він і провів залишок цього прохолодного, кондиціонованого і такого довгого дня: телефон, наручник, інтерком, телефон, наручник, інтерком, телефон, наручник, інтерком, телефон, наручник, інтерком, телефон, наручник, інтерком, телефон, наручник…
Золотий Змій і Срібний Вітер
— У подобі свині? — вигукнув Мандарин.[40]
— У подобі свині, — підтвердив посланець і відбув.
— Що за лихий день лихого року, — прокричав Мандарин. — Коли я був маленьким, місто Ґуань-сі, що за горою, не могло похвалитися розмірами, а тепер воно настільки розрослося, що вони взялися мурувати стіни.
— Але ж як могло статися так, що стіни, які муруються аж ген за дві милі, можуть розгнівати мого найдобрішого батечка менше, ніж за одну годину? — тихо спитала його донька.
— Вони мурують свою стіну у подобі свині! — відказав Мандарин. — Хіба ти не розумієш? Мури нашого міста збудовані у подобі помаранчі. Ця свиня із жадібністю націлилася на нас!
— А!
Вони обоє замислилися.
Життя сповнене символів та прикмет. Куди не глянь, там зачаїлися демони. У сльозинці нипає смерть, поворот крила мартина означає дощ; ось таким чином підхоплене віяло, кривизна даху і, так, навіть міські мури відігравали величезне значення. Подорожні та гості, каравани, музики, лицедії прибуватимуть до обох міст, будуть однаково оцінювати знаки і промовлятимуть: «Що? Місто в подобі помаранчі? Ні! Я обираю місто в подобі свині і тому процвітатиму, їстиму все, гладшатиму від доброї долі та достатку!»
Мандарин заплакав.
— Усе втрачено. Ці символи та знаки жахають. Лиха година настала для нашого міста.
— Тоді, — заявила його донька, — гукай своїх мулярів та будівничих храмів. Я шепотітиму до них із-за шовкової ширми, і ти зможеш почути ці слова.
У відчаї старий сплеснув у долоні.
— Агов, мулярі! Агов, будівничі міст і палаців!
Хутко прибули знавці мармуру та граніту, оніксу та кварцу. Мандарин і собі не знаходив місця, поки чекав на шепіт із-за шовкової ширми, що знаходилася позаду його престолу. Нарешті звідти почулося:
— Я скликав вас тут, — казали слова.
— Я скликав вас тут, — голосно повторив за ними Мандарин, — через те, що наше місто має подобу помаранчі, а цього дня порочне місто Ґуань-сі змурувало свої стіни в подобі невситимої свині…
Муляри застогнали і заплакали. У дворі перед палацом смерть простукотіла своєю патерицею. Злидні забухикали вологим кашлем у тінях покоїв.
— Отже, — правив далі шепіт, правив далі Мандарин, — ви, що вгору здіймаєте мури міста, беріть свої кельми, беріть каміння і міняйте подобу нашого міста!
35
«Китайський тамбурин» («Tambourin chinois», 1938) для скрипки і фортепіано — популярний твір австрійського композитора і скрипаля Фріца Крайслера (1875–1962).
36
Мається на увазі концертна рапсодія для скрипки і фортепіано (чи оркестру) французького композитора-імпресіоніста Жозефа Моріса Равеля (1875–1937), створена у 1924 р.
37
Йдеться про органні п’єси Й. С. Баха — Пассакалью і Фугу у до мінорі, що були створені близько 1716 р.
38
«Тигровий регтайм» («Tiger Rag») — регтайм, зіграний вперше у 1917 р. новоорлеанським «Оріджінел Діксіленд Джаз Бендом»
39
«Кохання наче сигарета» («Love Is Like a Cigarette», 1936) — одна із популярних пісень Дюка Еллінґтона (див. примітку вище).
40
Притчовий характер оповідання зумовив і вибір імен його персонажів. Мандарин (санскр. «Heidel|mantrin|», «радник») — європейська назва державних урядовців у феодальному Китаї.