An dem einen, dem
einzigen
Faden, an ihm
spinnst du — von ihm
Umsponnener, ins
Freie, dahin,
ins Gebundne.
Groß
stehn die Spindeln
ins Unland, die Bäume: es ist,
von unten her, ein
Licht geknüpft in die Luft-
matte, auf der du den Tisch deckst, den leeren
Stühlen und ihrem
Sabbatglanz zu — —
zu Ehren.
Одну,
єдину
нитку, її ти
прядеш — нею
оплутаний, на
волю, туди,
у зв'язане цілокупно.
Могутньо
стримлять веретена
в безплідну землю, дерева:
знизу,
світло, долучене до етерної
мати, на котрій ти стіл накриваєш, порожнім
стільцям та їхньому
блискові шабату на — —
на пошану.
Wachsendes
Steingrau.
Graugestalt, augen-
loser du, Steinblick, mit dem uns
die Erde hervortrat, menschlich,
auf Dunkel-, auf Weißheidewegen,
abends, vor
dir, Himmelsschlucht.
Verkebstes, hierhergekarrt, sank
über den Herzrücken weg. Meer-
mühle mahlte.
Hellflüglig hingst du, früh,
zwischen Ginster und Stein,
kleine Phaläne.
Schwarz, phylakterien-
farben, so wart ihr,
ihr mit-
betenden Schoten.
Дикоростуча
сірість каменя.
Сіра постава, без-
окий ти, кам'яний погляде, із яким нам
явилась земля, по-людськи,
на темних, на білих дорогах степу,
ввечері, перед
тобою, небесна хлане.
Відринуте, тяжко доправлене, вгрузло
над пагорбом серця. Жорна моря
мололи.
Яснокрило висиш ти, вранці,
між дроком і каменем, —
маленький нічний метелику.
Чорними, філактерійно-
барвними[40] були ви,
стручки,
що молилися з нами.
NACHMITTAG MIT ZIRKUS UND ZITADELLE
In Brest, vor den Flammenringen,
im Zelt, wo der Tiger sprang,
da hört ich Dich, Endlichkeit, singen,
da sah ich dich, Mandelstamm.
Der Himmel hing über der Reede,
die Möwe hing über dem Kran.
Das Endliche sang, das Stete, —
du, Kanonenboot, heißt «Baobab».
Ich grüßte die Trikolore
mit einem russischen Wort —
Verloren war Unverloren,
das Herz ein befestigter Ort.
ПОЛУДЕНЬ З ЦИРКОМ І ЦИТАДЕЛЛЮ
У Бресті[41], де крізь пломіння,
Тигри стрибали — там
я почув твою пісню, о тління,
я побачив тебе, Мандельштам.
Небо над рейдом цілюще,
мева пірнає в єдваб.
Тлінне співало і суще —
Канонерко моя, «Баобаб».
Забутим російським словом
я привітав триколор.
Втрата віднині — обнова,
серце — надійний затвор.
Hasenfell-Himmel. Noch immer
schreibt eine deutliche Schwinge.
Auch ich, erinnere dich,
Staub-
farbene, kam
als ein Kranich.
Небо — заяче хутро. Все ще
черкає чиєсь виразне крило.
Я також, згадай-но,
пилюго-
барвна, прилетів сюди
журавлем.
Du Tausendgüldenkraut-Sternchen,
du Erle, du Buche, du Farn:
mit euch Nahen geh ich ins Ferne, —
Wir gehen dir, Heimat, ins Garn.
Schwarz hängt die Kirschlorbeertraube
beim bärtigen Palmenschaft.
Ich liebe, ich hoffe, ich glaube, —
die kleine Steindattel klafft.
Ein Spruch spricht — zu wem? Zu sich selber:
Servir Dieu est régner, — ich kann
ihn lesen, ich kann, es wird heller,
fort aus Kannitverstan.
вернуться
ГАВДАЛА (гебр. розрізнення) — означає молитву, що промовляється по завершенні шабату, означає розділення сакрального й профанного, свята й буднів, світла й темряви.
вернуться
LE MENHIR — бретонське слово menhir (men — камінь, hir — довгий) означає один із видів мегалітичних кельтських пам'ятників у вигляді вертикально поставленого продовгуватого каменя. Менгір біля французького Требабю, про який тут ідеться, має висоту 11 м.
вернуться
філактерії — вузькі ремінці чорного кольору, на яких закріплені капсули з написаними на пергаменті уривками Тори, що нагадують про вихід євреїв з Єгипту. Під час молитви філактерії намотуються на руку.
вернуться
Брест — портове місто у французькій Бретані, найзахідніший пункт Європи. Під час Другої світової війни слугувало військовою базою для німецьких підводних човнів, внаслідок чого було піддане жорстокому бомбардуванню. Назва співзвучна з радянським містом Брест-Литовськом, яке також зазнало численних руйнувань. У серпні 1961 р. Целан з дружиною Жизель та сином Еріком відвідали у Бресті циркову виставу.