Злототисячнику зірчастий,
Вільх і буків, чар-зілля сон,
з вами, близькими, хочу впасти
в твій, вітчизно, п'янкий полон.
Лавровишня шаріє порфіром,
Пальма тихо снує прядінь.
Я люблю, я надіюсь, я вірю,[43] —
Зяє мушля у височінь.
Вислів мовить — до кого? До себе:
Servir Dieu est régner[44] — між альтан
я читаю це, й сяйно у небі,
геть із Kannitverstan.[45]
Ich habe Bambus geschnitten
Ich habe Bambus geschnitten:
für dich, mein Sohn.
Ich habe gelebt.
Diese morgen fort-
getragene Hütte, sie
steht.
Ich habe nicht mitgebaut: du
weißt nicht, in was für
Gefäße ich den
Sand um mich her tat, vor Jahren, auf
Geheiß und Gebot. Der deine
kommt aus dem Freien — er bleibt
frei.
Das Rohr, das hier Fuß fasst, morgen
steht es noch immer, wohin dich
die Seele auch hinspielt im Un-
gebundnen.
Я різав бамбук:
для тебе, мій сину.
Я жив.
Ця хатина, що завтра
буде знесена, ще
стоїть.
Я не зводив її разом з іншими: ти
не знаєш, в які
глиняні глеки
я збирав кругом себе пісок, давно, за
наказом і повелінням. Твій
прибуває із вільних просторів — він залишається
вільним.
Тростина, яка прижилася отут, вона
стоятиме й завтра, куди б
душа не зманила тебе в не-
стриноженім.
Keine im Licht der Wort-
Vigilie erwanderte
Hand.
Doch du, Erschlafene, immer
sprachwahr in jeder
der Pausen:
für
wieviel Vonsammengeschiedenes
rüstest du's wieder zur Fahrt:
das Bett
Gedächtnis!
Fühlst du, wir liegen
weiß von Tausend-
farbenem, Tausend-
mündigem vor
Zeitwind, Hauchjahr, Herz-Nie.
Жодна збагачена досвідом мандрів
у світлі вігілії[47] слова
рука.
Але ти, оспала, завжди
мовноправдива кожною
з пауз:
за
скільки взаємно роздільного
знов споряджаєш усе це в дорогу:
ложе
пам'яті!
Ти відчуваєш, як ми лежимо,
білі від тисячо-
барвного, тисячо-
устого перед лицем
часо-вітру, подихо-року, серця-ніколи.
Was geschah? Der Stein trat aus dem Berge.
Wer erwachte? Du und ich.
Sprache, Sprache. Mit-Stern. Neben-Erde.
Ärmer. Offen. Heimatlich.
Wohin gings? Gen Unverklungen.
Mit dem Stein gings, mit uns zwein.
Herz und Herz. Zu schwer befunden.
Schwerer werden. Leichter sein.
Що відбулось? Полишив скелю камінь.
Хто тут прокинувсь? Ти і я.
Мова, мова. Суземля з зірками.
Вбога і беззахисна. Моя.
І куди тепер? В невідгомонне.
Разом з каменем верстаєм путь.
Серце й серце, ваготою повне.
Стати важчим. Легшим буть.
Dreizehnter Feber. Im Herzmund
erwachtes Schibboleth. Mit dir,
Peuple
de Paris. No pasaran.
Schäfchen zur Linken: er Abadias,
der Greis aus Huesca, kam mit den Hunden
über das Feld, im Exil
stand weiß eine Wolke
menschlichen Adels, er sprach
uns das Wort in die Hand, das wir brauchten, es war
Hirten-Spanisch, darin,
im Eislicht des Kreuzers «Aurora»:
die Bruderhand, winkend mit der
von den wortgroßen Augen
genommenen Binde — Petropolis, der
Unvergessenen Wanderstadt lag
auch dir toskanisch zu Herzen.
Friede den Hütten!
Тринадцяте лютого[48]*. В серце-вустах
зрина шибболет[49]. З тобою,
Peuple
de Paris[50]. No pasarán[51].
Ліворуч овечка: це він, Абадіас[52],
старець з Уески[53], прийшов зі своїми псами,
прийшов через поле, вигнанцем
біліла хмаринка
людської шляхетності, він проказав
нам слово в долоню, на яке ми чекали, це була
пастуша іспанська, в ній,
вернуться
КЕРМОРВАН — ренесансний замок Chateau de Kermorvan у бретонській місцевості Требабю, оточений старовинним парком, що належав дворянській родині Керморван. Під час літніх вакацій Целан з дружиною й сином знімав там апартаменти.
вернуться
Я люблю, я надіюсь, я вірю — тріада кардинальських чеснот у католицизмі, що ієрархічно структурована в такому порядку: віра, надія, любов. Вже Гайне, який часто висміював її як символ реставраційної ідеології, вдавався до перестановки цих складників.
вернуться
Servir Dieu est régner (франц. «служити Господу значить панувати») — девіз бретонської дворянської родини Керморван, що висічений на кам'яних гербах фасаду замку й приналежної до нього каплиці.
вернуться
Kannitverstan — в оповіданні німецького письменника Йоганна Петера Гебеля, яке він запозичив у французького мандрівника графа де Кюстіна, розповідається про пригоду, яка трапилася з одним чужинцем в Амстердамі, коли той, не знаючи голландської мови, на свої поставлені німецькою запитання, кому належить цей чудовий дім, цей багато споряджений корабель і кого це саме проводжають на цвинтар, отримував одну й ту ж відповідь: Kannitverstan («не розумію»), яку він витлумачив як ім'я дуже багатої і впливової людини. Непорозуміння, засноване на незнанні мови, перетворюється тут на чинник пізнання тлінності земного буття.
вернуться
КОЛОН (грец. kölon) — цим терміном зі сфери риторики позначають ритміко-інтонаційну одиницю мовлення, фразу, виокремлену паузами та об'єднану логічним наголосом. Найменша одиниця ритму, «одиниця дихання», як визначав її Целан.
вернуться
віґілія (лат. vigilia) — «нічна варта», «нічне пильнування». Як літургійне поняття вживається для позначення різних форм молитовної практики, напр., нічної молитви й нічного пильнування біля померлого. У начерках до Бюхнерівської промови «Меридіан» читаємо: «Вірш — це безкінечна віґілія».
вернуться
Тринадцяте лютого — 13/14 лютого 1934 р. відбулося повстання віденського пролетаріату проти австро-фашистського режиму канцлера Дольфуса.
вернуться
Шібболет (гебр. колос, потік) — поняття, запозичене з біблійної Книги Суддів (12:4–6). Там воно означає словесний розпізнавальний знак, своєрідний пароль, за яким відрізняють своїх від чужинців. Так зветься також вірш Целана зі збірки «Від порога до порога», в якому це слово є символом приналежності до табору гнаних і переслідуваних.
вернуться
Peuple de Paris (франц. «народе Парижа») — заклик до населення Парижа під час Паризької комуни 1871 р.
вернуться
No pasarán (ісп. «вони не пройдуть») — лозунг республіканців під час громадянської війни в Іспанії 1936 р.
вернуться
Абадіас — ім'я старого іспанського революціонера, що жив у французькому вигнанні. Будучи пастухом, він випасав свої череди в місцевості неподалік від літнього будиночка Целана в Нормандії.
вернуться
Уеска (ісп. Huesca) — місто в Іспанії (Арагон), центр однойменної провінції. Існувало ще в доримську епоху. Під час громадянської війни 1936 р. за місто точилися запеклі бої.