Schwer-, Schwer-, Schwer-
fälliges auf
Wortwegen und -schneisen.
Und — ja —
die Bälge der Feme-Poeten
lurchen und verspern und wispern und vipern,
episteln.
Geunktes, aus
Hand- und Fingergekröse, darüber
schriftfern eines
Propheten Name spurt, als
An- und Afterschrift, unterm
Datum des Nimmermenschtags im September —:
Wann,
wann blühen, wann,
wann blühen die, hühendiblüh,
huhediblu, ja sie, die September-
rosen?
Hüh — on tue… Ja wann?
Wann, wannwann,
Wahnwann, ja Wahn, —
Bruder
Geblendet, Bruder
Erloschen, du liest,
dies hier, dies:
Dis-
parates —: Wann,
blüht es, das Wann,
das Woher, das Wohin und was
und wer
sich aus- und an- und dahin- und zu sich lebt, den
Achsenton, Tellus, in seinem
vor Hell-
hörigkeit schwirrendem
Seelenohr, den
Achsenton tief
im Innern unsrer
sternrunden Wohnstatt Zerknirschung? Denn
sie bewegt sich, dennoch, im Herzsinn.
Den Ton, oh,
den Oh-Ton, ah,
das A und das O,
das Oh-diese Galgen-schon-wieder, das Ah-es-gedeiht,
auf den alten
Alraunenfluren gedeiht es,
als schmucklos-schmückendes Beikraut,
als Beikraut, als Beiwort, als Beilwort,
ad-
jektivisch, so gehen
sie dem Menschen zuleibe, Schatten,
vernimmt man, war
alles Dagegen —
Feiertagsnachtisch, nicht mehr, —:
Frugal,
kontemporan und gesetzlich
geht Schinderhannes zu Werk,
sozial und alibi-elbisch, und
das Julchen, das Julchen:
daseinsfeist rülpst,
rülpst es das Fallbeil los, — call it (hott!)
love.
Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres?
Важко-, важко-, важко-
ступне на
шляхах і прорубах слів.
І — авжеж —
одоробла поетів феми[63]
бурмочуть, бубнять, шамотять і сичать,
епістолюють.
Проквакане
з брижів долонь і пальців, над ними
не занесене в книги
пророка ім'я простирає слід,
ставши надписом, записом, гузнописьмом,
вересневою датою — днем небуття людей —:
Коли,
коли ж зацвітуть, коли ж,
коли зацвітуть уже тут, вітужетуть,
вітужету, ті вересневі
троянди?
в'йо — on tue[64]… То коли ж?
Коли, то коли-коли ж,
Ванзее,[65] цей безумний дриж —
брате
Засліплений, брате
Згаслий[66], ти нині читаєш
це, ось це:
Дис-
паратне —: Коли
зацвіте воно, це Коли,
це Звідкіль, це Куди, що
і хто
проживе, заживе, доживе й обживе цей
тон земної осі[67], Теллура[68], в його
чутливо
ширяючім
вусі душі, цей
тон осі в глибині
нашого
зорекулястого дому страждання? Бо
вона таки крутиться, в ритмі серця.
Цей тон, о,
цей о-тон, ах,
це А і це О[69],
це о-знову-цих-шибениць-тьма, це ах-як-воно-квітне,
на споконвічних полях мандрагори[70] квітує воно,
як неоздобно-оздоблене зілля,
як зілля, привілля, признака, як слово сокирне,
при-
кметниково, ось так
підходять вони до людської плоті, лиш тіні,
лишаються, всякий
спротив —
був тільки святковим десертом, не більше, —:
Скромно,
в ногу з законом і часом
береться за справу Ганс-живолуп[71],
соціально й алібі-ельбно,
і Юльхен, ах Юльхен[72]:
гладка і вдоволена, знову відригує гучно,
й цим приводить у рух гільйотину, — call it (гаття!)
love[73].
Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres?[74]
Das Auge, dunkeclass="underline"
als Hüttenfenster. Es sammelt,
was Welt war, Welt bleibt: den Wander-
Osten, die
Schwebende, die
Menschen-und-Juden,
das Volk-vom-Gewölk, magnetisch
ziehts, mit Herzfingern, an
dir, Erde:
du kommst, du kommst, wohnen werden wir, wohnen, etwas
вернуться
ВІТУЖЕТУ (в німецькому оригіналі HUHEDIBLU) — назва цього вірша є прикладом семантичного нонсенсу, утвореного за принципом звуконаслідування. Вихідним пунктом тут є німецький переклад поетичного рядка з вірша французького поета Поля Верлена «Ah, quand refleuriront les roses de septembre?» («Ах, коли зацвітуть вересневі троянди?», нім. «Oh, wann blühen wieder die Septemberrosen?"). Граничне еліптичне стягнення звукового складу цього рядка утворює, врешті-решт, той позбавлений значення, незвичний заголовок, який дешифрується тільки в кінці Целанового вірша.
вернуться
фема — середньовічний суд надзвичайного призначення, який розглядав особливо тяжкі злочини. Таємні «судилища феми», що були формою розправи з політичними противниками та «єретиками», очолювалися фрейграфами й сімома судовими засідателями. «Поети феми» — саркастичне означення літераторів, що брали на себе неправомірні функції вершити долі своїх колег по цеху. Весь цей поетичний пасаж є реакцією Целана на розгорнуту проти нього наклепницьку кампанію зі звинуваченням у плагіаті (т. зв. «афера Клер Ґолль»).
вернуться
On tue — від франц. дієслова tuer — вбивати, знищувати, губити, катувати. Тут подано в безособовій формі, букв. — «вбивають».
вернуться
Ванзее — назва озера на околиці Берліна. Тут, у вітальні однієї з вілл, 20 січня 1942 р. відбулася скликана шефом служби безпеки Гайдріхом зустріч нацистських вождів, присвячена «остаточному вирішенню єврейського питання», в результаті якої було ухвалено, що всі євреї підлягають тотальному знищенню.
вернуться
Брате Засліплений, брате Згаслий — в одному з більш ранніх начерків вірша ці рядки звучали «Брате Арнольде, брате Осипе». Йдеться про німецько-єврейського прозаїка Арнольда Цвайґа (1887–1968), автора антифашистського роману «Сокира з Вандсбека», який після війни був активним функціонером культурного життя НДР, та російсько-єврейського поета Осипа Мандельштама, що був знищений сталінським режимом.
вернуться
тон земної осі — ремінісценція поетичного рядка Осипа Мандельштама «Услышать ось земную, ось земную» з написаного у воронезькому засланні вірша «Вооруженный зреньем узких ос», який Целан переклав німецькою.
вернуться
Теллура (Теллус) — римська богиня земної родючості й землі (Terra Mater), відповідає давньогрецькій богині Деметрі.
вернуться
це А і це О — алюзія на першу й останню літери грецької абетки (альфа й омеґа), що символічно тлумачаться як початок і кінець. В цьому сенсі вони є символом Божого імені та Божої сутності.
вернуться
мандрагора — у міфології деяких народів корінь мандрагори є символом Великої матері, яка дарує життя. У єврейській символіці — втілення запліднення й плодючості. В ритуалах відьомського ворожіння вважався наділеним чарівною силою.
вернуться
Ганс-живолуп (Schinderhannes) — історична особа на ім'я Йоганн Бюклер, що отримав прізвисько Ганс-живолуп, оскільки якийсь час був живодером на різниці. Ставши ватажком розбійницької шайки, багато років тероризував рейнські землі, сіючи жах як серед німців, так і серед французів. В 1803 р. його було схоплено й страчено в Майнці. Французький поет Ґійом Аполлінер присвятив йому свій вірш «Шіндерганнес» («зб. «Алкоголі»), який був перекладений Целаном.
вернуться
Юльхен — коханка Шіндерганнеса на ім'я Юлія Блезіус, з якою він мав спільну дитину. Вже у вірші Аполлінера своєю відрижкою вона приводить в дію гільйотину.
вернуться
call it love (англ. «назвіть це любов'ю») — назва вірша німецького поета Ганса Маґнуса Енценсберґера зі зб. «Захист вовків». Чужомовність та недбалість вислову різко контрастують тут з контекстом, у якому стоїть ця цитата, що є формою неавтентичного мовлення.
вернуться
Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres? (франц. «O, коли знову розквітнуть, троянди, ваші вересні?») — видозмінена форма останнього рядка сонета французького поета-символіста Поля Верлена «Надія жевріє стеблом соломи в хліві» з кн. «Sagesse» («Мудрість»), який насправді звучить «Ah, quand refleuriront les roses de septembre?» («Ах, коли зацвітуть вересневі троянди?»).