........................
На устах,
для яких воно тисячним стало,
загубив — загубив я слово,
котре зоставалось мені:
сестра.
У
многобожжі
згубив я слово, котре шукало мене:
Каддіш[6].
Я мусив
пройти крізь цей шлюз,
щоб від- і при- й перенести
це слово в солоний потік:
Іскор[7].
Stumme Herbstgeräusche. Die
Sternblume, ungeknickt, ging
zwischen Heimat und Abgrund durch
dein Gedächtnis.
Eine fremde Verlorenheit war
gestalthaft zugegen, du hättest
beinah
gelebt.
Безмовні запахи осені. Айстра
ненадломлена, увійшла
між вітчизною і бездонням
у пам'ять твою
Чужа самотинність
була відчутна на дотик, ти тоді
майже
жив.
Es ist ein Land Verloren,
da wächst ein Mond im Ried,
und das mit uns erfroren,
es glüht umher und sieht.
Es sieht, denn es hat Augen,
die helle Erden sind.
Die Nacht, die Nacht, die Laugen.
Es sieht, das Augenkind.
Es sieht, es sieht, wir sehen,
ich sehe dich, du siehst.
Das Eis wird auferstehen,
eh sich die Stunde schließt.
Це край, що зветься Згуба,
там в плавнях місяць спить,
і мерзне все нам любе,
що жевріє й зорить.
Зорить, бо має очі,
сяйливі, мов Земля.
В ніч, у трутизну ночі
вдивляється маля.
Вдивляється зористо,
як я і ти, і ми.
Воскресне лід пречисто
ще до години тьми.
Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm,
niemand bespricht unsern Staub.
Niemand.
Gelobt seist du, Niemand.
Dir zulieb wollen
wir blühen.
Dir entgegen.
Ein Nichts
waren wir sind wir, werden
wir bleiben, blühend:
die Nichts-, die
Niemandsrose.
Mit
dem Griffel seelenhell,
dem Staubfaden himmelswüst,
der Krone rot
vom Purpurwort, das wir sangen
über, o über
dem Dorn.
Ніхто нас не виліпить знову із глини земної,
ніхто не оплаче наш прах.
Ніхто.
Будь славен навіки, Ніхто.
Задля Тебе
ми квітнем.
Супроти Тебе.
Ніщо
ми були, є і будем,
квітуючи:
троянда-Ніщо, Нічийна
троянда.
З маточкою
світлої душі,
тичинкою небесної пустелі,
келихом, що палає
від пурпурових слів, які ми співали
понад, о понад
терням.
Zur Blindheit über-
redete Augen.
Ihre-«ein
Rätsel ist Rein-
entsprungenes» —,ihre
Erinnerung an
schwimmende Hölderlintürme, möwen-
umschwirrt.
Besuche ertrunkener Schreiner bei
diesen
tauchenden Worten:
Käme,
käme ein Mensch,
käme ein Mensch zur Welt, heute, mit
dem Lichtbart der
Patriarchen: er dürfte,
spräch er von dieser
Zeit, er
dürfte
nur lallen und lallen,
immer-, immer-
zuzu.
(«Pallaksch. Pallaksch.»)
До незрячості пере-
конані очі[8],
їхнє — «за-
гадкою є
з чистоти постале»[9] — їхній
спомин про
Гельдерлінові вежі плавучі, мево-
окрилені.
Відвідини теслярів-потопельників
з цими
тонучими словами:
Якби прийшов,
якби прийшов чоловік,
якби прийшов у світ чоловік, нині
зі світлою бородою
патріархів: він міг би,
мовлячи про
цей час, він
міг би
лиш белькотіти, лиш белькотіти,
знову й знову,
раз-у-раз.
вернуться
Каддіш (гебр., буквально „святий“) — завершальна молитва єврейської синагогальної служби, також поминальна молитва.
вернуться
Іскор (гебр.) — «пам'ятай», буквально «Нехай Він (Господь) пам'ятає»; тиха молитва, що проказується у певні юдейські свята (Йом Кіппур, Пессах, Шавуот і Суккот) після читання Тори тими членами релігійної громади, які втратили своїх батьків.
вернуться
До сліпоти пере- / конані очі — алюзія на рядок з гімну «Рейн» німецького романтика Фрідріха Гельдерліна (1770–1843): «Але найсліпішими є / людські сини».
вернуться
«за- / гадкою є / з чистоти постале» — розбита Целаном на три рядки цитата з гімну Гельдерліна «Рейн».
вернуться
Паллакш, паллакш — ці позбавлені конкретного смислу слова любив повторювати німецький поет Фрідріх Гельдерлін, який майже сорок років прожив у стані душевного потьмарення у вежі над Некаром на утриманні теслі Ціммера. В залежності від настрою чи обставин вони могли означати «так» або «ні».