Es ist nicht mehr
То вже не та
RADIX; MATRIX
RADIX, MATRIX[20]
Schwarzerde
Чорноземе[22]
Einem, der vor der Tür stand
Тому, хто стояв за дверима
21
22
23
Es ist nicht mehr
diese
zuweilen mit dir
in die Stunde gesenkte
Schwere. Es ist
eine andre.
Es ist das Gewicht, das die Leere zurückhält,
die mit-
ginge mit dir.
Es hat, wie du, keinen Namen. Vielleicht
seid ihr dasselbe. Vielleicht
nennst auch du mich einst
so.
То вже не
та
часом з тобою
в годину занурена
вагота. То
вже інша.
То тягарець, що стримує порожнечу,
яка
йшла разом з тобою.
Він, як і ти, не має наймення. Можливо,
ви одне й теж. Можливо,
колись ти також назвеш мене
так.
Wie man zum Stein spricht, wie
du
mir vom Abgrund her, von
einer Heimat her Ver-
schwisterte, Zu-
geschleuderte, du,
du mir vorzeiten,
du mir im Nichts einer Nacht,
du in der Aber-Nacht Be-
gegnete, du
Aber-Du —:
Damals, da ich nicht war,
damals, da du
den Acker abschrittst, allein:
Wer,
wer wars, jenes
Geschlecht, jenes gemordete, jenes
schwarz in den Himmel stehende:
Rute und Hode — ?
(Wurzel.
Wurzel Abrahams. Wurzel Jesse. Niemandes
Wurzel — o
unser.)
Ja,
wie man zum Stein spricht, wie
du
mit meinen Händen dorthin
und ins Nichts greifst, so
ist, was hier ist:
auch dieser
Fruchtboden klafft,
dieses
Hinab
ist die eine der wild
blühenden Kronen.
Так, як до каменя мовлять, як
ти
мені із безодні, із
вітчизни по-
ріднена, по-
жбурена, ти,
ти, що здавна мені,
ти, що мені у Ніщо найглибшої ночі,
ти у Знов-ночі зу-
стрінута, ти
Знову-Ти —:
Тоді, коли не було мене,
тоді, коли ти
міряла кроками поле, сама:
Ким,
ким було те
плем'я, те замордоване, те
чорно зависле у небі:
прутень і ядра — ?
Так,
як до каменя мовлять, як
ти
сягаєш моїми руками туди
і в Ніщо, таким
є, що тут є:
і ця
плодюча утроба зяє,
це
звергання
є однією із дико
квітнучих крон.
Schwarzerde, schwarze
Erde du, Stunden-
mutter
Verzweiflung:
Ein aus der Hand und ihrer
Wunde dir Zu-
geborenes schließt
deine Kelche.
Чорноземе, чорна
земле, ти — матір
годин
відчаю:
З долоні та
її рани тобі навстріч на-
роджене закриває
твої суцвіття.
Einem, der vor der Tür stand, eines
Abends:
ihm
tat ich mein Wort auf —: zum
Kielkropf sah ich ihn trotten, zum
halb-
schürigen, dem
im kotigen Stiefel des Kriegsknechts
geborenen Bruder, dem
mit dem blutigen
Gottes-
gemächt, dem
schilpenden Menschlein.
Rabbi, knirschte ich, Rabbi
Löw:
Diesem
beschneide das Wort,
diesem
schreib das lebendige
Nichts ins Gemüt,
diesem
spreize die zwei
Krüppelfinger zum heil-
bringenden Spruch.
Diesem.
...................................
Wirf auch die Abendtür zu, Rabbi.
....................................
Reiß die Morgentür auf, Ra- —
Тому, хто стояв за дверима, якось
увечері:
йому
я відкрив своє слово —: до
почвари він тюпав, до
напів-
облізлого, у
брудному чоботі кнехта
рожденного брата, із
кривавою
божественною
матнею,
цвірінькаючої істотки.
Рабі, скрипів я, рабі
Льов[23]:
Йому
здійсни обрізання слова,
йому
начертай животворне
Ніщо в саму душу,
йому
розчепір його два
покручені пальці для
зцілюючої молитви.
Йому.
..........................
Закрий браму вечора, рабі.
...........................
Розчахни браму ранку, ра- —
вернуться
вернуться
вернуться