На сторінках роману нам зустрічалося безліч постатей і прикмет сучасності— від всюдисущих агентів ЦРУ і учасників уотергейтської справи до французьких маоїстів, італійських екстремістів та ідеологів порномистецтва. Автор із злою іронією змальовує типових вашінгтонських вищих урядовців, кар'єристів і боягузів, тупих расистів, що засідають на сенатських лавах, товариських джентльменів, які сьогоднішнього вечора грають у покер в добірній компанії, а вже наступного дня подають начальству донос на своїх співрозмовників і партнерів; чарівних аристократичних красунь, які проводять ніч з будь-яким пройдисвітом, якщо у нього є гроші, навіть не спитавши його імені; добре відгодованих американських дівчат з чистими очима, які приїздять на долари багатих батьків вчитися до старенької Європи і розважаються або підробляють брудною розпустою «лише у вільний від занять час» і т. д., і т. п., Сукупність усіх цих образів створює справжню сатиричну сутність цього легко, жваво написаного роману, в якому відчувається вправна рука вмілого й досвідченого, хоч і цілком традиційного прозаїка.
Слід зазначити, що в цьому творі, як митець буржуазний, Ірвін Шоу, подекуди критикує суспільство поверхово, не заглиблюючись в соціальний аналіз. Пригодам героїв відводиться забагато уваги. Сатиричні акцепти іноді приглушені, а пародіювання тем, образів, прийомів із творів попередників і сучасників не завжди влучає в ціль. Але загальне звучання цієї трагікомічної пікарески надає їй значення соціально-критичного твору про сьогодення буржуазного суспільства, його бездуховність, егоїзм і жорстокість.
Кіра ШАХОВА