З серпня 1847 — 15 листопада 1932
Поки ти читаєш пам’ятну табличку, дехто спостерігає за тобою. І перш ніж зрозуміти, звідки на тебе дивляться, ти спиною відчуваєш погляд. У цирковій касі досі хтось є. Жінка звідти дивиться на тебе, усміхається та злегка дружньо махає рукою, ніби хоче переконати, що все гаразд. Що, виходячи з Le Cirque des Rêves, відвідувачі часто зупиняються, щоб роздивитися диво-годинник над ворітьми. Що ти стоїш на тому самому місці, де вже стояло чимало людей, під зірками, які вже тьмянішають, і ліхтарями, що сиплють навколо яскраві іскри.
Жінка жестом кличе тебе до каси. Поки ти наближаєшся, вона складає стосики паперів і квитків. Її зачіска прикрашена сріблясто-чорним пір’ям, що тремтить навколо голови від кожного поруху.
Знайшовши те, що шукала, жінка простягає це тобі, і ти береш із руки в чорній рукавичці візитну картку. Один її бік чорний, а другий — білий.
LE CIRQUE DES RÊVES
написано блискучими срібними літерами на чорному тлі. А з другого боку чорним по білому:
Містер Бейлі Олден Кларк, власник
bailey@nightcircus.com
Ти крутиш візитку в руках, розмірковуючи, що міг би написати містерові Кларку. Можливо, подякуєш йому за його надзвичайний цирк. Можливо, цього буде достатньо.
Ти дякуєш жінці за картку, а вона лише всміхається у відповідь.
Ти рушаєш до воріт, знову перечитуючи написане на картці. Перш ніж вийти крізь них у поле, що розляглося навкруги, озираєшся, але в касі вже нікого немає й віконце зачинене чорними ґратками.
Обережно кладеш візитку до кишені.
Останній крок крізь ворота — з пофарбованої чорно-білим землі на голу траву — дається тобі непросто.
Виходячи з Le Cirque des Rêves у прохолодний світанок, ти думаєш, що в цирку все здавалося справжнім.
І ти більше геть не певен, з якого боку паркану дійсність, а з якого — сон.
Подяки
Створюючи цю книжку, я мала союзників і змовників, тож просто зобов’язана щиро подякувати їм.
Перша й найголовніша подяка — моєму агентові Ричардові Пайну, котрий розгледів потенціал у тому, що колись справляло враження, ніби там сам чорт міг зламати ногу, і повірив у кожен мій крок на довгому шляху. Він тисячу разів заслуговує на свій червоний шарф.
Мій редактор, Елісон Каллахан, — це сон, що перетворився на дійсність. Вона й решта співробітників видавництва «Даблдей» заслуговують на більше шоколадних мишок, ніж я в змозі їм забезпечити.
Я вдячна всім, хто витрачав час і напружував мозок, перевіряючи раз за разом текст, особливо Каарі Бусік, Елізабет М. Термонд, Діані Фокс і Дженніфер Вельц.
Підіймаю келих за всіх мешканців Чистилища. Усі ви — дивні, надзвичайні, талановиті люди, і без вас не було б мене.
Кайл Кессіді, сам цього не усвідомлюючи, переконав мене купити чорнильну ручку з пером, якою я й написала більшу частину четвертої частини, тож пообіцяла, що подякую і йому. Він, мабуть, уважав, що я жартую.
На цирк вплинуло чимало факторів, але два з них я хотіла б особливо відзначити. Це геніальні аромати від «Black Phoenix Alchemy Lab» і занурення до театру «Punchdrunk» (британська театральна компанія, що спеціалізується на виставах «із зануренням», де глядачі самі вирішують, куди йти і що дивитися. — Прим. пер.). Зануритися мені пощастило завдяки Американському репертуарному театрові Кембриджа, штат Массачусетс.
І нарешті я завжди буду вдячна Пітеру та Кловії. Без нього книжки просто не існувало б, а завдяки їй книжка виявилася навіть кращою, ніж я могла уявити. Обожнюю вас обох.
Ерін Морґенштерн — письменниця і спеціаліст у галузі цифрового мистецтва. Виросла в Маршфілді, штат Массачусетс, вивчала театральне та студійне мистецтво. Нині разом із чоловіком живе на Мангеттені. «Нічний цирк» — дебютний роман авторки, що вперше побачив світ 2011 року. Його перекладено понад 20 мовами.
«Нічний цирк» — і наче за помахом чарівної палички ви потрапляєте в таку собі країну чорно-білих смугастих наметів, де повітря повниться п’янкими пахощами карамелі й кориці. Ви затамовуєте дух від трюків татуйованої дівчини-змії; милуєтеся Крижаним Садом, який можна порівняти хіба що зі сном, або блукаєте чарівним Лабіринтом, а ще... Господи, скільки див!!! Але ж від першої сторінки ви розумієте, що тут присутня ще й магія. Адже цирк це арена для змагань двох Чарівників, які ще самі не знають, що ціна виграшу Кохання і Життя. Як же виплутаються вони з цього магічного двобою, у який їх змалку втягли наставники? Чи не щезне вся ця загадкова циркова країна через чиїсь амбіції, чи не спопелять її чари?