Даним листом повідомляємо вас, що через технічні неполадки 14, 15, 18 вересня в серіалі «Вовки» не виходили логотипи та спонсорські ролики ТМ «Ой, горілка».
Дякуємо, що пильно стежите за виконанням телеканалом його обов’язків згідно угоди та весь час нам нагадуєте про пропущені виходи. До речі, згідно з угодою, технічні неполадки прирівнюються до форс-мажорів, тому відпрацювань та компенсацій в даному випадку не передбачено.
Віримо, що така ваша постійна увага проявиться найближчим часом у гігантських бюджетах, виділених під проекти каналу NUN. tv.
Завжди відкриті до співпраці. В очікуванні нових бюджетів та нових замовлень
Нє ту страну назвали Гондурасом. Або застав дурня Богу молитися…
Так Єва засвоїла четвертий і головний піар-урок: Назар Бельведер лікуванню не підлягає. У жодному випадку.
Якби того дня пані Герт міцно та детально не отримала по голові від своєї солоденької керівнички та від її не такого солоденького начальника за зіпсовані спонсорські прояви, мабуть, вона б ніколи не звільнилася з цієї горілчаної контори. Тоді б це була геть інша історія…
Вирішивши, що така капітальна головомийка через невиліковну безвідповідальність Назара Бельведера це вже занадто, Єва поклала до столу свого керівника заяву про звільнення за власним бажанням. Оскільки текучка в горілчаній промисловості завжди була нереально високою, заяву було підписано без найменшої спроби зупинити Єву або принаймні з'ясувати причину звільнення.
У перший же свій вільний день, Єва почала переглядати сайти каналів у розділі вакансії та шукати оголошення про проведення кастингів. Вона трохи підмалювала резюме та відібрала кілька фотографій, де її фактурність, фотогенічність та маленький гарненький носик були представлені найкращим чином.
Перший кастинг проводив не найменший канал. Усе б нічого, тільки студія знаходилася в промзоні, доїхати туди можна було лише на таксі, а ходити по території тільки з електрошокером чи газовим балончиком Терен-88. Сама місцина сприяла розмноженню популяції бездомних собак та волохатоногих ексгібіціоністів.
Хоча кастинг мав розпочатися о третій, о пів на п'яту, як завше, все ще було глухо. Єва подякувала собі за пунктуальність, тому що їй, одній із небагатьох, вдалося зайняти крісло.
Контингент кастингу чітко ділився на три групи. Перша — це студентки та випускниці Карпенка-Карого. Із томливим виглядом вони припадали до стін, закочували мигдалевидні очка та пристрасно зітхали театрально поставленим голосом: «Боже мій, що я роблю на цій гноярці? Що Я тут роблю? Я…».
Друга група, це студентки «кулька», вони обціловувалися в щоки та переповідали одна одній останні новини з деканатів.
Третя когорта вирізнялася низьким індексом маси тіла та специфічними розмовами.
— Ну ти чула про Машу? Бліна, немає слів… Я стільки в себе інвестувала, а на зйомку крему відібрали Машу. За що, я питаю? Так ця ж Маша навіть ноги вище колін не епілірує.
— А що ти хочеш, подруго, у неї папик…
— То чим вона того папика зачепила, коли ноги вище колін не епілірує? От скажи мені, чим? Може, я тупа, може, універів не кінчала, але ж це елементарні речі…
У розмовах моделей іскрило надзвичайно тверезе сприйняття світу. Якщо ці дівчатка колись томно і закочували очка, або надавали обличчю романтичного вигляду, то лише, якщо того вимагала зйомки. Ці працівниці подіуму однозначно зріли в корінь. Без манірних непритомнень.
Коли Єва потрапила у студію, їй показали камеру та запропонували розповісти про себе. Зліва висів екран, Єва трохи на нього косилася та весь час себе бачила. Чи то у камери був неправильний кут, чи то вона сьогодні невдало уклала волосся, але виглядала вона кілограмів на десять важче. А зважаючи на те, що Єва Герт була дівчиною фактурною, а не худосочною, пробна зйомка не вийшла. Хлопчики метросексуального типу, що проводили кастинг, щиросердно спробували налаштували Єву у правильному напрямку, але вона розхвилювалася і почала говорити дуже швидко. Коли оператор та якийсь чоловік за склом захитав головою, хлопчики їй подякували та відправили геть.
Поки Єва, тримаючи напоготові газовий балончик, шукала місце, куди викликала таксі, вона чітко усвідомила — що кастинги не її шлях. Це занадто довго. Якщо вона буде зволікати, то залишиться без грошей, які змогла накопичити у горілчаників. Стандартний шлях у цьому бізнесі не катив: Інтершкола, кілька тисяч доларів, стажування, кілька років репортерства, потім випадково потрапляєш у «Погоду», потім своя рубрика у ранковій розважальній, потім ранкові новини на маленькому каналі, потім вечірні, а потім, якщо надзвичайно пощастить — новини прайм-тайм на великому каналі, або власний проект. Круто, але довго. Єва Герт чекати не звикла, вона ніколи не облизувала морозива, а одразу гризла його.