У середу на Новицьку посипалися відповіді рекламних агенцій, посередників, офіційних представників та просто власників медіа. Виявилося, що ціни в «БрейкВей» усе ж таки гірші, знижки вони дають такі високі, яких і самі не мають, на що заступник директора закрила очі і знову відправила на спілкування до Гальма. Будь-яка надія на справедливість розтанула, як перший сніг біля пивного кіоску. Та й сама ситуація, коли Новицька, як зелена дівчинка-асистент, мала весь час бігати до Борисенко, узгоджувати, перепитувати дозвіл та знову узгоджувати, напружувала її капітально.
— А якщо вони мене кинуть? — озирнулася Новицька, вже полишаючи кабінет заступниці головного.
— А ти там все повирішуй, це ж твоя зона відповідальності. Щоб усе пучком було.
Грандіозно! Підсунула їй свого підрядника, а всі проблеми вирішуй сама! Сама, люба, сама. Твоя відповідальність збирати вершки та обирати постачальників, а Новицькій бути асенізатором. Цікаво, чи є в них трохи в голові? Якщо Новицька зараз піде… Бо ж так хочеться. Просто зараз, із початком сезону продажів та максимальної промо-активності, як вони розрулять без маркетинг-директора? Звичайно почнуть казати, що вона злякалася важких економічних умов, безсоромно кинула контору у кризові часи. Не впоралася, одним словом. True loser.
— Щось ти сумна, Новицька, — наче турботливо зауважив СС, стикнувшись із нею в коридорі.
— Ну знаєте, я з донецьких. У нас «порожняк не гонять» і «за базар отвєчают». А ви тупо зневажили моє слово моїм підрядникам. Я їм обіцяла контракт до кінця року.
— Знаєш, дорогенька, я не просто директор, я власник фірми. То не тобі мені розказувати, що робити із моїми грішми. — Головний набурмосився в мавпочку і самозлився в унітаз, тобто попрямував до виходу з офісу.
Фіндир, стара мудра фіндир, що прожила у «Фармацеї» одинадцять років, провела поглядом СС до виходу, потім підійшла до Новицької та прошепотіла:
— Анька, дурепа, мовчи, бо подумають, що в тебе відкат. Борисенко ж під тебе риє. Не наривайся зараз… Я-то знаю, що ти не береш. Вас таких на ринку не більше ніж у мене пальців на руках. А вони ж не повірять… Я закластися ладна на штуцер…
Ледве на ринок просочилася інформація про те, що «Фармацея» змінює рекламну агенцію, як на Новицьку обрушився шквал дзвінків. Першими телефонували агенції, яких вона раніше ввічливо відсилала погуляти, та чемно цікавилися, чому їх не запросили на тендер. Потім нагадали про себе агентства, яких вона спрямовувала погуляти у дещо брутальнішій формі. Ці питали, скільки відкату дали їй «БрейкВей», і чи можна поговорити з керівником Новицької. Вона кидала слухавку і матюкалась. Таких нахабних Новицька вже не терпіла. Мабуть, по ринку пішла плітка, що «БрейкВей» обслуговуватиме «Фармацею» не за рішенням маркетинг-директора, а за вказівкою згори. Тому Новицьку було подумки викреслено з категорії топ-менеджерів компанії. Точніше з категорії decision makers.[20] Останнього імейла Новицька отримала від підмороженої жіночки Алли Горянецької, яка два роки тому почала своє знайомство із маркетинг-директором зі сварки, а потім довго цікавилася, чому з нею не хочуть працювати. Мда, адекватних людей небагато. Не те щоб Новицька себе вважала цілковито адекватною (навіть навпаки), проте цілком неадекватних було ще більше.
У четвер відбулося чергове засідання клубу гри в мафію в кабінеті головного, після того заступниця із тріумфальною кривуватою посмішкою поклала на стіл головного роздруківки розмов з робочих мобільників.
— Новицька, тобі ж телефонували медіа-новини. Сімнадцятого, о п'ятнадцятій сорок! — закричав СС, трясучи роздруківкою дзвінків та бризкаючи слиною, як сенбернар.
— Нєа.
— Шо нєа? — озвірився СС. — Ось у роздруківці 15:40 550-30-99. Це їх офісний. Мені доповіли.