Слід, одначе, повернутися до поставленого раніше питання: можливо, з його допомогою буде уяснене (сш θεωρηθεΐη) й питання, що досліджується тепер(47). Дійсно, якщо належить "споглядати кінець" і тоді тільки вважати ту чи іншу людину блаженною, причому не як блаженну нині, а тому, що вона була блаженною раніше, то як уникнути безглуздя: якщо людина щаслива [35], то стверджувати це, зважаючи на її стан, не буде істиною, оскільки живі не визнаються щасливими через [можливі] зміни і оскільки під щастям розуміють ПООЬ щось постійне і в жодному разі не схильне до змін, тоді як часто долі [людей] плетуть мережива довкола них? Адже ясно, що, якщо стежити [5] за мінливістю долі, тоді одну і ту ж людину ми будемо називати то щасливою, то знову злощасною, оголошуючи щасливого якимось хамелеоном і хиткою спорудою(48). То ж може, стежити за мінливістю долі зовсім не вірно? Адже хороше чи погане (το ευ ή κακώς) залежить не від них (хоч без них, як ми вже сказали, людське життя не обходиться); для щастя ж [10] головне - діяльності, узгоджені з доброчесністю, а протилежні діяльності - для того, що щастю протилежне.
(44) Див. Hdt. I. 30-32: Солон відвідує Креза, царя Лідії, споглядає всі його багатства, але відмовляється назвати його щасливим, оскільки щасливою можна назвати тільки людину, що й життя своє скінчила без нещастя: людина ж бо - іграшка випадку, і в кожній справі слід мати на увазі його кінець, чим вона закінчиться.
(45) Тобто якщо наша оцінка його життя як щасливого чи, навпаки, нещасного зміниться. Це не означає, однак, що померлий відчуває якось, що трапляється з його нащадками і страждає через це. Пор.: Ra. - 1 ЮОа прим. 2; НВБ. - С. 699 прим. 59.
(46) Детально про 'дискусійність питання щодо загробного життя і блаженства після смерті див.: НВБ. - С. 699 прим. 60.
(47) "Поставлене раніше питання" - 1 ЮОа 10 (Може, тоді взагалі нікого не слід вважати щасливим, доки він живе, а треба, по Солону, "споглядати кінець "); "питання, що досліджується тепер" - 11 ООаІ 8,21 (тобто, чи і снує для померлого деяке зло і благо?).
(48) Зазвичай слова про хамелеона і хитку споруду вважаються напівцитатою невідомого поета.
На користь нашого визначення говорить і вирішення щойно розглянутого питання (το νυν διαπορηθέν). Дійсно, жодній з людських справ не властива така ґрунтовність, як діяльностям, узгодженим з доброчесністю, адже ці діяльності явно більш постійні, ніж [навіть заняття] науками; [15] найцінніші ж із них ті, що більш постійні, тому що саме в них і притому безперервно проходить життя блаженних людей. У цьому, мабуть, причина того, що вони не йдуть у забуття (μη γ'ινεσθαι περί αυτάς λήθην). Таким чином, щасливий буде володіти шуканим (το ζητούμενον) і впродовж усього життя залишиться щасливим, бо завжди чи майже в усьому він буде чинити і розмірковувати [20] згідно доброчесності, а мінливість долі переноситиме прекрасно і в усіх відношеннях пристойно, як [це робить] людина істинно чеснотлива (αληθώς αγαθός) і "бездоганно квадратна" (τετράγωνος άνευ ψόγου)(49).
Оскільки випадковостей трапляється багато і вони різні по значенню, то ясно, що незначні щасливі випадки, так само як і нещасливі, не впливають на життя [25] вирішальним чином. Але якщо важливі й численні [обставини] виявляються сприятливими, вони зроблять життя більш блаженним (бо і самі вони за своєю природою сприяють прикрасі [життя], і скористатися ними можна гарно й дбайливо (καλή КОСІ σπουδαία), а випадки, навпаки, несприятливі утруднюють і затьмарюють блаженство (το μακάριον), - бо і приносять печалі (λύπας), і перешкоджають багатьом [30] діяльностям). Однак і за таких [обставин] етична краса (το καλόν) продовжує сяяти всякий раз, коли людина легко зносить численні і великі нещастя - і не від нечутливості, а по властивому їй благородству і величі душі (μεγαλόψυχος).
(49) Слова поета Сімоніда, цитовані і Платоном (Plato. Prot. 339b).
Якщо ж дійсно, як ми вже сказали, діяльності - головне в житті, то ніхто з блаженних не може стати злощасним, тому що він ніколи [35] не скоїть огидних і поганих вчинків (τα μισητά και τα φαΰλα). Адже ми вважаємо, що істинно чеснотлива і ІІОІа розсудлива людина вміло переносить всю мінливість долі і завжди здійснює найпрекрасніші з можливих у цьому випадку вчинків, подібно до того як доблесний (αγαθός) воєначальник використовує наявне в нього військо найкращим для ведення війни способом, а добрий (αγαθός) взуттьовик з отриманих [5] шкір [завжди] робить найкращі сандалі, і так само всі інші майстри. А якщо це так, то щасливий (Ь ευδαίμων) ніколи не стане злощасним, хоч, звичайно, він не буде блаженним (μακάριος), якщо йому випаде доля Пріама. Принаймні, його життя не строкате і не легко піддається змінам, тому що важко [10] буде позбавити його щастя і [він позбавляється його] не від випадкових невдач, але від великих і численних [нещасть], а після таких [нещасть] він не стане за короткий строк (εν όλίγω χρόνω) знову щасливим, якщо ж все-таки стане, то за деякий довгий і виповнений строк (fev πολλω τινί και τελείω), досягши за цей час великого і прекрасного.