Не був святим, хоч прагнув до небес,
І Долі буду вдячний довше смерті,
Що я – самотній вовк, а не самотній пес
7 ♠
Скрегоче під ногами білий сніг
Під тягарем моїх думок і кроків,
І в плутаній мозаїці доріг
Морським вузлом затягується спокій
У награних усмішках – довгий шлях
До відповіді на одне питання:
Чому все те, що грію на грудях
Завжди стає для мене покаянням?
Останні козирі – і ті віддав тобі...
Й застигли в рукавах трефові жарти, –
Мабуть, їм теж стає не по собі
Як легко часом ставиш ти на карту
Мою любов. Хай буде що будé!
Бо нагорі комусь все ж краще знати
Що нам на плечі ніжно упаде –
Пікове сім чи переможна карта...
МЕРЕЖИВО
вогким мереживом дощу
малює вітер на вікні
тебе мені
я прожену з очей росу
в глибінь замерзлої душі
поміж вірші
ще трішечки, ще кілька днів –
й згорять за відчаєм мости
і прийдеш ти
******
і, мов прокинувшись зі сну,
на мене дмухнуло теплом
холодне скло
БІСЕР У КУЛАЦІ
Бісер у кулаці
Я затиснув сильніше
Любі ближні гравці
Поводьте себе скромніше
І може мій вибір – гріх,
Але коли буде можливість
Добро – лише для своїх
Для решти є справедливість
EVOLUTION
В акваріумі на полиці
Пливуть маленьких рибок тільця
Снують по колу невагомо
У імітації водойми
До риби не заглянеш в душу –
А може хоче та на сушу
Аби через мільйони років
Робити по пустелі кроки
А потім відростити крила
Й літати в небо до світила!..
Та всі ідеї рибозлету
Не сколихнуть тепер планету
Банально все – рибині жодній
Не вилізти по склу назовні
Щоб гордо з водоростей вийти
І перший подих свій зробити
Слизькі й відлогі дуже стінки
Акваріýмної домівки...
Отак прогресом незворушним
Об скло розбився evolution
КВІТИ, ВАЗОНИ, ОБМАН
Сонячним днем на порозі у літа
Я пересаджував в горщиках квіти
Й раптом подумалось у ту хвилину
Що я обманюю бідні рослини
Я їм даю з чорноземом вазони
І підливаю чотири сезони
Ставлю на сонце, бур’ян переполю –
Але це тільки ілюзія поля
Замість родючого пишного лану
Я їх саджу в керамічну оману
І за турботу у них вимагаю
Щедрого на кольори урожаю
Квітніть! Ростіть! Розпускайте пелюстки!
Це підвіконня позбавте від пустки!
Дайте краси і буяйте до краю!
Квіти ж ростуть. І про мене не знають.
Їм все одно де пускати коріння
Ґрунт під ногами – уже батьківщина!
Їхня свобода – це сонячне світло
Й крапля води – і нехай буде літо
******
Ми, мов поцуплені квіти з городу
Віримо теж, що в вазоні – свобода
Але насправді це просто чужина,
Щоб у теплі пересидіти зиму...
ЕЛІТА І ЖИТЛО
Безтурботна реклама фінкризі назло
Закликає придбати «елітне житло»
Планування, парковка, хороший район –
Все для блага і зручності ВіАйПерсон
Кращі з кращих, еліта, спіши, налітай –
Під помешканням завуальовано рай!
Метр квадратний оселі – всього лиш п’ять цифр
І це ще не найбільший у місті тариф!
Та проходили мовчки повз бажану ціль
Кандидати наук, вчителі і митці
Йшли поети, атлети і воїни йшли...
Може, не до вподоби їм щось у житлі?
Але ж ні, це хороший і якісний дім –
Спекулянти й банкіри вдоволені всім!
Вихваляють чиновники вигляд з вікна,
Одностайні нардепи: «Прийнятна ціна!
Ми он дітям купили і купимо ще!»
...А в цей час хтось в гуртожитку вкрився натще
І заснув на дивані у втомі від дум
До вірша запихнувши надію і сум
******
...Ми забули на мить про сучасний мотив
Де «елітність» трактується кількістю цифр
А коли всім у світі керує «бабло» –
Є житло для еліти. Й «елітне житло».
БАТЬКОВІ ЧЕРЕВИКИ
У мене достатньо грошей
І я не належу до фриків
Та інколи з радістю ношу
Батькові черевики
Вони не нові, не модні
Знайомі із майстра руками
І примхи умов погодніх
Витримували роками
Їх стиль – минула епоха
Реліквія із дев’яностих –
Британської класики трохи
Поверх вітчизняного ГОСТ’у
Це важко мені пояснити
Принадою манять одною
Ніяк її не оцінити
Зручністю і ціною