Принадою манять одною
Ніяк її не оцінити
Зручністю і ціною
Як буря у серці здійметься
І світ проти тебе стіною
Коли я крокую здається
Наче він поруч зі мною
КАМІНЬ І КАМІННЯ
Сіра гора. І крута, і стрімка –
Камінь котити стомилась рука.
Тягнеш уверх – та пручається схил
Сповнений ницих ньютонівських сил
Нужбо, котись, налягай, помагай,
Ще кілька обертів – вже видно край
Спільне зусилля, вершина ж одна!..
Та не потрібна камінню вона
Раптом сяйнуло на тлі сірих барв –
Я ж власноруч цей вантаж назбирав!
Наче непотріб у стрічці новин
Вибраний лайками мною одним
І розімкнулись долоні. Бувай.
Як передумаєш – наздоганяй.
Хочеш – лежи. Чи котись. Чи коти.
Кожен свій шлях обира до мети
Але важливо відчути момент
Як із болота виходить цемент
Аби не стало у цьому піке
Камнем у пазусі серце людське
******
Всі колись чули зачовганий міф
Як волочив каменюку Сізіф
Взяв би та й кинув! – казали мабуть
Та чи багато без каменя йдуть?
ПЕРЕГОРІЛО
Де знайти горизонти для нових ідей
Щоб від рими пашіли уява і тіло
Я хотів нести світло, немов Прометей
Але перегоріло
Що невдячніше творчості в темні часи?
Для багаття у псевдодуховній безодні
Надто мало вогню – необхідний бензин
Та рідкі вуглеводні
Cтрашно, що голоси загасають в пітьмі
Як мільйони подібних, лунавших до цього
Бо немає потреби писати пісні
І немає для кого
Але іскру залишу. Хай тліє, горить
Може комусь таки припаде до вподоби
Наче зірка, оточена ніччю вгорі
Без прикрас і оздоби
ФРЕНДЗОНА
Запах жувальної гумки
Вітром в твоєму волоссі
Ти говорила «стосунки»?
Здалося
За жовтопикістю смайлів
Роздратування вагони
Дивом дивніша Х-файлів
Френдзона
Нащо телефонувати
Сенсу бажати «добраніч»
Й бути лише варіантом
Обабіч?
Все це не дуже спортивно –
Бути весь час в обороні
Знову моя половина
В полоні
Чи варто вголос казати
Що почуттів надто мало...
Йдуть королівські фрегати.
Дістало
******
Та хоч бринить кожний атом
Ти по примарному сліду
Вкотре пливеш аргонавтом
В Колхіду
ПОРОЖНЕЧА
Надто сильно тиснула у плечі
Звідусіль, зусибіч порожнеча
І не було в ній точки опори
Аби землю звернути і гори
Лиш провалля в любому керунку
У чужу невдоволену думку
Що натомість не має своєї
Ні жаги, ні мети, ні ідеї
І над прірвою, наче в тумані
Із байдужості, цвілі, омани –
Я відчув із острáхом і щемом
Що вона проникає у мене
Заливає, заповнює діри,
Кольорове затягує сірим –
І за мить почуття з пеленою
Як належне сприймаються мною
У рядках забагато дефісів
Та пульсують курсивом девізи:
«Ні про що хвилюватись не варто –
Все колись перетвориться в нафту»
Може й так. Але якось з безодні
Нафта вирветься словом назовні
І згорить у серцях і моторах
Тих, хто знайде в ній точку опори
******
Досить слів. Час вертатись до бою –
Порожнечу
тиснути
собою
У МЕРЕЖІ
Хто не спить у нічному місті
Тому дуже добре відомо
Що насправді стоїть за змістом
«У мерéжі хвилину тому»
Почекав. Оновив сторінки.
Цей годинник напевно бреше –
Промайнули тижні та тільки
«Дві хвилини як не в мережі»
Друга ночі мене стиснула –
Спати пізно, лягати рано
«Кільканадцять хвилин минуло»
І я досі біля екрану
Хоч нема для розмови теми,
І писати нема резону...
Та читаю біля нікнейму
«У мерéжі годину тому»
Сам не знаю чого чекати
У твоїй цифровій депеші –
Просто інколи треба знати
Що ти поруч. Тут. «У мережі».
ХОВАНКИ
Заховаю дерево в лісі,
Краплю в морі, квітку у цвіт
І до тебе сховаю ніжність
У щоденне просте «Привіт»
Заховаю у сонці промінь
І зелений колір в траву
А любов я сховаю в повінь
У якій навколо пливу
Заховаю нитку в тканину,
Заховаю цеглину в дім
У танок сховаю обійми
І твій дотик сховаю в нім
Голку в сіно, хмарину в небо,
Скло у шибку, цифру в лото –