Африкан Свиридович. Ех. нам би так!
Мурзiк. Вам так не буде.
З цими словами Мурзiк хлiбом лiзе в тарiлку i елегантно пiдчищає ним недоїдки, потiм з'їда хлiб i знову витира вуса вiд жиру.
Саломон Самсонович. А скажiтє, Мурзiк…
Мурзiк. …Васильович.
Саломон Самсонович. …Мурзiк Васильович, i не надоїло вам буть отаким суперменом?
Африкан Свиридович (поправля). Суперкотом.
Мурзiк (дуже спокiйно). Ви хотiли пошуткувать, але у вас не вийшло. Нi, не надоїло. Я теж, шановний, мiг би запитать — чи не надоїло вам цiлий день борсатись в чужому калi, але як бачте, я цього не роблю.
Африкан Свиридович. Така вже в нас робота. I потiм кал — це цiкаво.
Мурзiк. Звичайно. Кожному своє.
Саломон Самсонович. Розумiєте. Мурзiк Васильович, кал — дуже цiкава штука. Ви помiтили, то людина, коли посре, завжди оглядається, шоб побачити, скiки вона насрала i якої якостi кал. Їй цiкаво, а цiкавiсть — це шлях в майбутнє.
Мурзiк. Навiщо вам шлях у те, чого у вас нема?
Африкан Свиридович. Ну, не кажiть. У людства зоряне майбутнє, а без кала далеко не полетиш. Вся наша дiяльнiсть — це боротьба з забобонами, ця смiлива патрiотична цiкавiсть — це подвиг!
Мурзiк. Тодi чому всi вашi iнстiтути не спроможнi розробить такого хлопця, як я? Чому у вас виходять однi уроди?
Саломон Самсонович. Цiкаве питання. Будемо полемiзувати.
Саломон Самсонович (ухитряється робить два дiла: полемiзувати i маленькою паличкою зчищать з рєзiнового комбiнезона гавно, а паличку витирать об лаву, на якiй сидить Африкан Свиридович). Розумiєте, Мурзiк Васильович, людина завжди цiкавилася трьома речами. По-перше — своїм калом, по-друге — питками та казнями, i уродами. Дайте їй все це, i вона буде вiдчувать, шо живе не напрасно. Ми — вченi, питки та казнi — то не наше дiло, але кал, але уроди… Давно пройшли, шановнi, тi часи, коли цар Петро iмпортував уродiв за шалену валюту. Тепер маємо своїх i розробляєм все новi i новi моделi. По-перше, ми тепер незалежнi вiл Заходу, i економiя, а ви лiзете тут з своєю красотою, ви нiкому не потрiбнi. Перш за все тому, шо не цiкавi, у вас нема аномалiй, ви просто нудна тварина, у якої все на мiсцi. Той, хто вас робив, — не вчений!
Збуджено жестiкулiруя палочкой з калом, Саломон Самсонович задiває крокодила з iмпортними наклейками, який тихо висiв над головами в товариства. З страшним грюкотом крокодил пада прямо на голову Мурзiку, який з диким нявчанням злякано стриба прямо в бичачий пузир, яким затягнуте убоге вiкно. Мурзiк, заплутавшись у пузирi, вивалюється в страшну непривiтну природу, з якої iнколи продовжує доноситись його несамовите нявчання. Крокодил залишається лежати на столi. Їбало в крокодила пiл час удара розкрилося, як кришка вiд чамайдана. Возбуждьонний Саломон Самсонович кида палочку з гавном крокодилу в гризло i захлопує його кошмарну щелепу.
Саломон Самсонович. Ну, як я йому врiзав, цьому хвастуновi?
Африкан Свиридович. Та не кажи, цi коти вже заїбали, я їх усiх вiддав би на мило!
Баба Химка. Вiн, клятий, мишей зовсiм не чiпа. Каже, шо з мишами треба поводитись так, як хочеш, шоб мишi поводились з тобою…
Саломон Самсонович. Ти диви, Толстого читав!
Свирид Опанасович. Топити треба.
Голос з сiней. Не треба.
Входять мишки — Вєра i Надєжда. При першому ж поглядi на них становиться ясно, чому Мурзiк увльокся Толстим. Це здоровеннi тварюки iз частоколом зубiв i великими крилами за плечима. Вєра i Надєжда дуже нагадують страшних птеродактилiв трiасового перiода i ведуть себе соотвєтствєнно.
Вєра. Не треба того ублюдка топить, як трохи пiдросте та зажирiє, ми з Надєю його з'їмо.
Надєжда. Блядь, сука буду!
Надєжда вийма з вуха бичок i розкурює його. Обидвi блядi сидять. розкарячившись, поклавши голi хвости на стола, чухають собi пизди. матюкаються i плюють на пiдлогу.
Африкан Свиридович (сам до себе). Ой-ой-ой! Якi падорви пратiвнi! Ой, як страшно! Ну, я пожалуй, пайду…
Вєра. Сiдєть була команда, блядь!
Африкан Свиридович (сам до себе). Ай! Як страшно! Ви нє пєрєживайтє, я уйду по-англiйськi…
Iз цими словами Африкан Свиридович хоче лiзти в вiкно. Вiн так бздить Вєри i Надєжди, шо, очевидно, хуйово сообража.
Саломон Самсонович. Африкан Свиридович, не тєряйтє чєловєчєскоє лiцо. Хуй їм в рот, тим блядям, лiзьте в дверi!
Вся ця героїчна тiрада пропада даром. Африкан Свиридович, преодолiвши бар'єр пiдвiконня, зника в дикiй природi.
Надєжда. Ну кому це чмо нада? Шо вiн про себе вообража? Я сьоднi так наїлася, шо дивиться на нього не можу!..
Валька. Тато завжди такий, так сидять, пиздять собi, як нормальнi, а потiм раптом як почнуть кричати та боятися. А чого боятися? Чи бзди, чи не бзди, однаково здохнем…
Вєра. Може, в його совiсть не чиста?..
Валька. Ну, про совiсть нiчого не скажу, бо не бачила.
Саломон Самсонович. Щас врем'я таке дурне, у всiх нерви, всi лiкуються, якiхось прiзракiв та фантомiв бачать, а я от скiки живу — жодного не бачив. А ви, дiду?
Свирид Опанасович. Один раз, як малий був i на левадi кози пас, то з лiсу виїзжають четверо, всi на конях, худi i голi. Всi з косами, а в одного ще вєси магазиннi. Мабуть, шо по сiно поїхали, тiки от вiси нахуя?
Валька. А сiно взвєшивать.
Саломон Самсонович. Та! Та хiба це фантоми, то хуйня, а не фантоми. Якiсь казли з дурдому втекли, або ви, дiду, десь чарку йобнули, чи укололись харашо…
Свирид Опанасович. Тада цим не увлєкалiсь, тада порядок був!..
Свирид Опанасович встає i затика сокиру за пояс. Тепер стає видно, шо ззаду у Свирида Опанасовича стирчить здоровенний рудий хвiст, як у сеттера.
Свирид Опанасович (до Химки). Ходiмо стара.
Саломон Самсонович. Куда ви, дiду?
Свирид Опанасович. Рєпку треба витягнуть, здорова, клята, виросла, як клуня!
Валька. Треба Джека й Мурзiка позвати…
Валька тiка з хати. Мишкi — Вєра i Надєжда, баба Химка i Свирид Опанасович iдуть за нею. Саломон Самсонович один лишається в хатi. вiн дiстає з крокодила обiсрану паличку i продовжує чистить з себе гiвно пiд удалi звуки старовинної пiснi „Дубiнушка“, iсполнєнiєм якої обично супроводжуються фiзичнi зусилля любителiв колективного катарсису.
Завiса.
До хуя масла
На сценi стоїть гидко разкрашений кiоск з продавцем внутрi, бiля кiоска стоїть купка мудил i жде трамвая. Раптом прибiгає захеканий мудило i врiзується головою в кiоск.
Мудило в цегейковiй шапцi. Што такоє? Што, спокойно ходiть нє можетє?
Захеканий мудило (лежачi долi). Там масла дохуя!
Всi мудила. Де?
Захеканий мудило. Там! (Помирає).