Норф відчув наближення чогось незвичайного.
Їх розмову перервала подія, коли в кафе з’явився Норфів викладач математики, чемний службовець в темно-синьому костюмі та з краваткою, втілення ідеального вчителя, але досить хитрий, підступний, навіть жадібний, як вважав Норф.
Містер Пінн чемно підійшов до столика Норфа і досить підступно запитав :
-Чому тебе сьогодні не було на уроці математики, учень Норф ? - Дора зблідла, вона передчувала найстрашніше. Але в Норфа завжди були готові відповіді.
- Мені мати дзвонила, містер Пінн. Вона сказала, що можливо, знайшовся мій батько.
- А якщо це брехня ? - запитав містер Пінн. - Я перевірю.
- А якщо все наше життя - брехня, -відповів Норф. - він знав слабкі місця вчителя.
- Добре, учень Норф, а чи знаєш ти, що ми сьогодні проходили теорему Ферма, і ти маєш її знати.
- Так, пане вчителю, ви маєте мене перевірити. - Норф знав свої сильні місця, він ще на початку навчання прочитав увесь підручник, просто прочитав, і іноді користувався цим способом, щов відвести увагу вчителів. Він просто пам'ятав цю теорему.
- Тоді доведи це біля дошки. - містер Пінн зло посміхнувся до нього, всі в коледжі знали, який цей вчитель дріб'язковий, хоча за це й поважали.
Норф не став у позу, як деякі, а спокійно вийшов з-за столика, до дошки, і за десять хвилин вималював всю площу дошки, ледве вмістився доказ. При цьому він намагався мовчати, адже знав, що зайве слово не буде йому в нагоді. Містер Пінн цього не очікував. Що завгодно, але не це. Він очікував скандалу, а не доведення теореми.
Коли ж підсліпуватий вчитель ще й впевнився, що доведення вірне, він просто не знайшов, що сказати.
p Норф, ви перший учень, який це зробив поза школою. Віднині я поважаю вас як одного з найкращих учнів. Ви зхадоволені ?
- Так, пане вчителю.
Містер Пінн поважно віддалився, замовляючи собі пива.
А Дора звернулася до Норфа, питаючи :
- Я теж цього не очікувала, поясни.
- Саме на цьому ловлять вчителі, саме цього вони бояться і саме це поважають - коли учень знає урок наперед. Я що, винний, що я користуюся цим ?
Скоро вони обоє пішли на горище Норфа, навіть не злякавши батьків Біллі. Мабуть, батьки Біллі були дуже передбачливі люди.
Наступного дня несподівано Норфа об'явили в коледжі кращим учнем з математики. Все це відбулося з подачі містера Пінна, який був досить передбачливим, і таким чином теж здобував собі прихильників. Поки Норф згадував всі ласки та солодощі минулої ночі, його вже обступили товариші по класу.
- Норф, де ти так брехати навчився ?
- Норф, може і іспити будеш у кафе складати ?
- Не журися, старий друже, ми без злості...
5
Знову йшов урок математики, але Норфу до того не було діла... Він думав про те, що ось-ось повинна з'явитися Дора, а як її сприйме клас... І чи вона не побоїться ? Рівно о десятій, вона сказала. Норф навіть виштовхав зі своєї парти Біллі, пояснимши йому на пальцях, що віднині йому сидіти тут заборонено, бо це місце призначене новенькій. Біллі був змушений сісти партою нижче.
Аж ось о першій хвилині на одинадцяту у двері класу постукали, і зайшла Дора в супроводі директора.
В чорній в'язаній кофті, блузці, джинсових штанях по фігурі, схожа на Барбі або Гайку з мультику, та ще й з кульочком якимось, мабуть, книжки. Норф аж посміхнувся.
- Це ваша нова учениця, - мовив директор коледжу, скоса поглянувши на клас. Але обурюватись ніхто і не думав, навпаки. Виявилось, вся чоловіча частина класу одразу закохалась у новеньку, ніскільки цим не засмутивши інших дівчат, а їх було в класі семеро. - ЇЇ звуть Дора. - додав директор, - сідай, вибирай собі місце.
П'ятнадцять пар хлоп'ячих очей з надією подивились у її бік.
Дора відкрито посміхнулася всьому класу, чомусь вклонилась директору, і рушила на місце біля Норфа. Заздрощам хлопців не було кінця, але ця заздрість швидко зменшилась, бо Норф був відомий як найхитріший, найсильніший та найрозумніший у класі.
Урок продовжувався, але половина уваги класу віднині була зосереджена на третій парті Норфа.
Після останнього уроку Норф і Дора пішли додому разом.
- Розкажи мені щось про минуле, Дора, мені не вистачає даних про тебе, тобто, ти розумієш...
- Я жила на даху разом з Люсі, ти ж знаєш. Втікла я від батька, що хотів мене зґвалтувати. Ти ж знаєш, таке інколи буває.. Ну, вибору в мене було небагато, тільки я знала про одну таку саму бідну дівчину, що живе на даху, з іншого району і коледжу. Я зійшлася з нею, ми були схожі навіть характерами, і вона пустила мене до себе. Далі все було дуже просто. Що ти ще хочеш знати ?