За ним виступив Джим Коберрі, автор космічних проектів з Сіетлу. Цей розумник привіз аж три проекти, дороблені, з кресленнями і розрахунками, не підкопаєся... Хоча і був з Росії, але чудово володів англійською, навіть Оксфордським акцентом. Він просто представив свої космічні проекти, чим просто завалив усіх. З його слів і висновків виходило, що полетіти дуже легко, і що зробити це можна хоч і завтра, за наявності побудованих корабликів. Йому аплодували стоячи, хвилини три. Норф помітив, що Джим не сказав жодного зайвого слова.. «Дивна якість» - подумалось Норфу.
Четверта учасниця була дівчинка, Жанна Спілберг ,онука Стівена Спілберга, продюсера й режисера. Це тендітне створіння пречудово розбиралося в силових полях полях та геомагнітних силах природнього та штучного походження. Ще вона хватко розбиралася в космічній навігації, і робота її була написана по полям та впливам. «Ох і розумна !» - подумалось Норфу. – «Майже як моя...»;
Далі виступали різні доповідачі, але всі їх доповіді зводилися до того, що летіти легко і потрібно. А ще до того, що летіти поки що не на чому. Був ще доповідач по торсіонним полям у космосі, ще три розробники космічних кораблів, справжніх кораблів, два з них з Росії і України.
Далі дівчинка Мері Каузант цікаво і нудно розповіла про великі й малі небесні зірки, їх походження і взаємодію. Це було майже цікаво Далі ще чотири розробника космічних кораблів, двигунів, і так далі, і тому подібне. Це все продовжувалося до чотирьох годин дня. Після цього учасникам надали смачний ланч від Академії, з конфетками, фруктами, тістечками, колою..
Норф був гордий тим, що потрапив до лав перших піонерів. Він усвідомив те, що вся інформація була таємною, але йому кортіло з кимось познайомитися. На ланчі він зійшовся з Джимом Коберрі, Ральфом Морганом та Жанною Спілберг."Цікаві люди, моєї породи." - подумалось йому.
Після ланчу вони мали розглядати ще два проекти, потім ще два проекти з державного реєстру, потім їх столи роз’єднали, і попросили сісти за оцінку проектів, в групах, з можливістю передачі проектів між групами. Дорослі залишились стояти у кутку, про щось сперечаючись чи радячись.
Майже все цікаве, що колись доводилося відчувати Норфу, він відчув у колі своїх нових товаришів. Це було найцікавіше з досліджень, їм бачене досі. «На жаль, Дори нема тут» - подумалось йому- «А я їй все ж дещо розкажу».
Кожній групі зараз давали по три проекти на розгляд, після розгляду проекти мали передаватися по колу на інший столик. Чи варто з'ясовувати, що за столиком Норфа був Ральф Морган, Джим Коберрі, Жанна Спілберг та інші.
Обговорення йшло так : обговорювались зовнішні дані, аеродинамічність проекту, потужність та принципи роботи двигунів, якість внутрішнього обладнання, характеристики штучного силового поля, розмір та можливості корабля, можливості польоту на далеку відстань, а саме до найближчих зірок, міцність корабля, зручність у користуванні, багато чого...
Після остаточного розглядання та обговорення оцінки учасників залишились майже тими самими. На першому місці проект Джима Коберрі з трьома кораблями.. Можливість їх польоту до зірок та повернення звідти не визивала сумнівів. Вражала їх реальність. «Це великий конструктор» - подумалось Норфу. Між іншим, Норф узнав у Джима, що Джим віднедавна є студентом якогось закритого космоколеджу в Сіетлі.
На другому місці опинився проект Боба Бартона з Кентуккі з непоганими космічними модулями та шат тлами при кораблях, проект, повністю забитий автоматикою, доступною для розгляду, навіть автоматичне наведення ракет на метеорити. Кораблі Бартона могли літати і без пілотів, що викликало подив. На третьому місці був проект Рудольфа Штерна, походженням німця, з двома кораблями пречудової форми та конструкції, просто трохи визивали сумніви можливості його двигунів.
На четвертому місці був проект Норфа Найджелла з тарілками та англійця Рона Донахью лише з одним корабликом, зовні і всередині красивим.
Треба згадати ще зусилля Семюєля Висоцького, напівфранцуза- напівросіянина, яких зробив більше за всіх математичних розрахунків та довів цифрами легкість пересування в космосі.