Норфу не було що втрачати, а титул та слава могли дати можливість згодом влаштуватись десь в академії. Чи науковому інституті.
Тему він знайшов швидко. Нею стала тема ; Можливість побудувати літаючу тарілку. Як це зробити.» Не сам він взявся за цю тему, а з дозволу Дори, мабуть, природою щось-таки було в мізках закладено. Мабуть, справа тут в особливих задатках людини, що не пояснити навіть генами.
Почав він з опису та характеристик. Невидимий електричний контур тарілки обертався, що створювало навколо неї електромагнітне та силове поле. Це змушувало тарілку рухатись в потрібному напрямку.
По-друге, корпус тарілки був зроблений з легкого та дуже електропровідного матеріалу, тобто, з нікелю, вольфраму та заліза, в потрібних пропорціях.
По-третє, тарілка невеликих розмірів повинна вміщувати в собі невелику кількість людей, а саме чотири-п*ять, і місце для багажу.
І, по-четверте, основна рушійна сила польоту – геомагнітна тяга, - це поле, що створювалось навколо тарілки обертанням електричного контура, генерувалось новим типом ядерного генератора, що міг створювати потужне довговічне електричне поле.
8
Далі Норф мав виписати для тарілки технічні характеристики, можливості будування траєкторій, електричну тягу та аеродинаміку польотів, набір та якість електричних приладів всередині. І наостаток треба було намалювати креслення, щоб робота мала наглядний вигляд..
Найлегшим для Норфа в роботі виявилося керування цією тарілкою, бо це не вимагало надто великих знань та умінь, а було нескладним, згідно опису.
Через місяць домашньої запарки робота була готова, і Норф відіслав її до академії, у Лондон. Розум Норфа не літав у хмарах – він просто був для цього призначений.
А через три тижні несподівано прийшла письмова відповідь від жюрі конкурсу, де Норф терміново викликався в Академію на Наукову Раду, а ще повідомлялося, що він зайняв почесне друге місце серед усіх робіт конкурсу. Його запрошували в Лондон на захист роботи, в Центр космічних досліджень при Академії наук.
Норф, Дора, весь коледж та вчитель математики містер Пінн були у захваті, в захваті був директор коледжу містер Піткін, адже така нагода була нечасто, але більш за всіх в захваті був Норф, бо він отримав надію влаштувати своє майбутнє, що дано не всім.
Природно, що Норф сам їхати в Лондон не збирався. Цю умову він відкрито поставив перед містером Фіджеральдом Піткіним, директором. Він мав на увазі Дору і сина, і директор згодився на його умову, за рахунок грошей коледжу.
Отримавши запевнення в тому, що він, як і Дора, в усякому разі отримає атестат про закінчення коледжу на відмінно, Норф почав недовго збиратися в дорогу. Він склав свою маленьку валізу за п»ять хвилин, на їхньому маленькому горищі, Дора, нарешті, склала свою, набагато важче було зібрати речі малюка, тобто Майка.
Сім*я почала збирати речі. Керівництво коледжу було попереджене, і Норфу бажали успіхів та нових звершень.
Отримавши запевнення в тому, що і він, і Дора в усякому разі отримають відмінний атестат, Норф повернувся додому, склав свою валізу. Дора зібрала свою, і невдовзі вже вони їхали до Лондона потягом на швидкості 350 кілометрів за годину. Таємно від них в тому ж потягу їхав містер Пінн, щоб пересвідчитись у чомусь, бо йому в коледжі несподівано тимчасово знайшлася заміна.
І ось вранці призначеного дня Норф вже піднімався по східцях наукового закладу, в перелік діяльності якого входило також вивчення космічних явищ і техніки. А Дора чекала на нього в готелі на гроші, що виділив коледж. Містер же Пінн, з якихось своїх міркувань, того ж дня поїхав додому.
Те, що побачив Норф на другому поверсі Академії вивчення космосу, його здивувало. Моделі космічних кораблів усіх поколінь, фотографії, моделі літаючих тарілок, малюнки, знімки, зроблені космічними літальними апаратами, малюнки чи знімки інопланетних гуманоїдів. Все це підвищило його думку про науку та її можливості. Йому трошки зрозуміліший став справжній профіль цього конкурсу, та зрештою, і Академії. На третьому поверсі у Великій Рожевій конференц-залі з овальним великим столом посередині на нього вже чекали. Десь із тридцять молодих людей різної статі, дуже захоплених чимось, жюрі у чорному та якісь поважні особи, в яких Норф одразу розпізнав агентів спецслужби.
graph-definition>
Ми маємо при собі дані статистики – почав інший працівник жюрі, трохи молодший, - дещо з наукових інститутів, дещо з космічних секретних досліджень, а також вдалі розробки літальних космічних апаратів, в тому числі і ваші роботи, шановні школярі. Ми знаємо, що від вашої думки, тобто від думки молодого покоління, залежить дуже багато. Тому попрошу усіх присутніх висловлюватись по черзі, саме так, як ви сидите за столом, за рухом годинникової стрілки. Отже, молоді люди, що ви думаєте про можливість польотів у космос, хочу знати вашу думку. Почнемо з першого гостя…
(погляд усіх впав на хлопчика Ральфа Моргана, перед яким стояла табличка »Ральф Морган», а поруч з ним сидів Норф). Його конкурсна робота була написана на тему «Робота аргонових та водневих двигунів в космічному просторі, характеристики і можливості», і займала почесне перше місце.
Очкарик Ральф підвівся і зауважив, що, в принципі, польоти зараз можливі, але при всіх перевагах він турбується за екологію, яка не в найкращому стані, і висловив побоювання, що ж далі ? Чи не розвивати програму поліпшення екології разом з космічною ?..
Йому аплодували, було над чим замислитись. Другим була черга Норфа.
Норф закінчив. Через хвильку почулися непевні, але дружні аплодисменти. Сивий професор від себе додав :
Обговорення продовжилося. Третій виступаючий, Джон Васянович, походженням українець, теж розробник, сказав :
- Є що боятися, на мою думку. Людство не готове до цього. Де злагоджені дії світових урядів ? Де злагоджені дії спецслужб ? Де загальна програма розвитку космічної освіти ? Де можливість для кожного члена суспільства отримати путівку в життя ? Невже сферою космосу і досліджень так і залишиться Інтернет ? Тут треба більше, ніж допомога ваша чи як. Тут треба логічне продовження цієї діяльності, з метою використовувати свої ж досягнення. Треба газетний шум, але й треба таємна підготовка. Знаю, що це саме ваша задача, шановні викладачі… Я закінчив.
За ним виступив Джим Коберрі, автор космічних проектів з Сіетлу. Цей розумник привіз аж три проекти, дороблені, з кресленнями і розрахунками, не підкопаєся… Хоча і був з Росії, але чудово володів англійською, навіть Оксфордським акцентом. Він просто представив свої космічні проекти, чим просто завалив усіх. З його слів і висновків виходило, що полетіти дуже легко, і що зробити це можна хоч і завтра, за наявності побудованих корабликів. Йому аплодували стоячи, хвилини три. Норф помітив, що Джим не сказав жодного зайвого слова.. «Дивна якість» - подумалось Норфу.
Четверта учасниця була дівчинка, Жанна Спілберг ,онука Стівена Спілберга, продюсера й режисера. Це тендітне створіння пречудово розбиралося в силових полях полях та геомагнітних силах природнього та штучного походження. Ще вона хватко розбиралася в космічній навігації, і робота її була написана по полям та впливам. «Ох і розумна !» - подумалось Норфу. – «Майже як моя… «