— Пан Пер, — відповів пастух.
Проїхали вони ще трохи і побачили перед собою замок. Вони заїхали в мідяну браму, потім у срібну, а тоді в золоту. Сам замок теж був срібний і блищав, аж очі сліпив.
— Скажи королю, що ти тут живеш, — порадила кішка Перові.
Так Пер і зробив.
Повів він короля по замку, а там, усередині, ще більша пишнота, ніж назовні. Все золоте — стільці, столи, ослони. Походив король по замку, оглянув його згори донизу і засоромлено сказав:
— Так, пане Пер, у тебе все краще й пишніше, ніж у мене, твоя правда.
Зібрався він їхати додому, а Пер просить його ще трохи погостювати й повечеряти разом. Король погодився, хоч весь час був насуплений і невдоволений.
А то був тролів замок. І коли вони ще сиділи за столом, троль повернувся додому. Він загрюкав у браму й гукнув:
— Що це за свині жеруть мої харчі і жлуктять мій мед?
Почула це кішка, кинулась назустріч тролеві до брами та й каже:
— Постривай хвилинку! Я розповім тобі, як хлібороб сіє жито. Спершу він оре лан, потім його боронує, потім знов переорює. А потім… — Тієї миті зійшло сонце. — Мерщій оглянься, якщо ти хочеш побачити, яке те жито! — зненацька гукнула кішка.
А тролям не можна дивитись на сонце. Але він не встиг подумати про це, оглянувся, побачив сонце і розпався в друзки.
— Тепер усе це твоє, — сказала кішка панові Перу. — Але в мене є до тебе прохання. Удар мене щосили, більше я не прошу нічого за свою допомогу!
— Ні, — відповів Пер, — цього я не зроблю!
— Зробиш, — сказала кішка, — а то я видряпаю тобі очі!
Довелося Перові послухатись, хоч як йому не хотілося. Вдарив він щосили кішку по голові, і тієї ж миті вона обернулася на королівну, таку гарну, що й не сказати. Пан Пер відразу закохався в неї.
— Усе це багатство раніше було моє, — розповіла йому королівна. — Але троль наслав на мене чари, і мені довелось жити кішкою в твоїх батьків. Тепер ти роби, як сам знаєш. Або візьми мене за дружину, і я буду твоєю королевою, або не бери. Бо віднині ти король усього цього краю.
Звичайно, пан Пер захотів, щоб вона стала його королевою. Вісім днів вони справляли весілля, а потім… що було потім з паном Пером та його королевою, я вже не знаю.
Пер Гюнт
Колись давно жив собі в Норвегії мисливець на ім’я Пер Гюнт. Він цілий рік вештався по горах і полював на ведмедів та лосів, бо тоді там було більше густих лісів, ніж тепер, а в лісах водилося більше всілякої дичини.
Якось пізно восени, коли з гірських пасовищ уже зігнали худобу і всі люди, що там літували, повернулися до своїх хуторів, Пер припізнився в горах і надумав переночувати в котрійсь хижі для пастухів. Осінній день був короткий, і коли мисливець дійшов до пасовиська, так стемніло, що він не бачив навіть своєї руки. Скрізь панувала тиша, тільки його собаки гавкали в моторошній пітьмі.
Пер хотів зайти до хижі, але біля дверей наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке. «Наче не стіна, бо ворушиться», — подумав він і запитав:
— Хто це?
— Я, Кривий, — почулося у відповідь.
Пер нічого не втямив з тих слів, але обминув те місце і з другого боку підійшов до хижі. Та коли він опинився біля стіни, то знов наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке.
— А це хто?
— Кривий, — почулось у відповідь.
— Ет, чи ти там кривий, чи рівний, а дай мені дорогу! — сердито крикнув Пер.
Тепер він збагнув, чому не міг обминути Кривого: той обкрутився навколо стін.
У темряві щось ледь ворухнулося, і Пер зайшов до хижі.
Всередині було так само темно, як надворі. Пер навпомацки пошукав, де б покласти рушницю й торбу. І несподівано наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке.
— Хто тут? — крикнув він.
— Та я ж, Кривий, — була відповідь.
Хоч у який бік потикався Пер, а все натрапляв на Кривого.
«Не дуже затишно буде тут ночувати, — подумав він, — якщо цей Кривий розлігся і надворі, і в хижі. Та я зараз провчу його».
Пер узяв рушницю, вийшов надвір, намацав у темряві голову Кривого й запитав.
— А хто ж ти такий?
— Я володар цієї гори, — відповів той.
«Отже, це троль», — подумав Пер. Він визначив, звідки йде голос, добре прицілився й тричі вистрілив.
— Вистріли ще раз! — гукнув Кривий.
Пер не послухався троля, бо знав, що якби вистрілив учетверте, куля повернулася б і вбила його самого.
Потім він із собаками відтягли троля вбік, щоб можна було зайти до хижі.