У пізніші часи народні казки в Норвегії, як і в багатьох інших країнах світу, почали записувати й видавати. Перекладали їх також іншими мовами за межами Норвегії. Твори невідомих оповідачів стали доступні кожній людині, що вміла читати. Ось і ви, діти, маєте змогу познайомитися в цій книжці з найвідомішими казками Норвегії.
Ольга Сенюк
Як курка врятувала світ
Якось увечері курка вилетіла на високого дуба та й заснула. І приснилося їй, що коли вона не піде на Лису гору, то весь світ загине. Вона швиденько злетіла додолу і так як була вирушила в дорогу.
Іде вона і зустрічав півня.
— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко, — вітається курка.
— Добрий день, курочко-чубарочко, — відповідає півень. — Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав? — питає півень.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— То й я піду з тобою, — каже півень.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають качку.
— Добрий день, качко-крячко, — вітається півень.
— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко, — відповідає качка. — Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, півнику — золоте пір’ячко? — питає качка.
— Курочка-чубарочка.
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає качка.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— То й я піду з вами, — каже качка.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають гуску.
— Добрий день, гуско-товстогузко, — вітається качка.
— Добрий день, качко-крячко, — відповідає гуска. — Ти куди так зарані?
Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, качко-крячко? — питає гуска.
— Півник — золоте пір’ячко.
— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?
— Курочка-чубарочка.
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає гуска.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— То й я піду з вами, — каже гуска.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають лисицю.
— Добрий день, лисичко-сестричко, — вітається гуска.
— Добрий день, гуско-товстогузко, — відповідає лисиця. — Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, гуско-товстогузко?
— Качка-крячка.
— А тобі хто сказав, качко-крячко?
— Півник — золоте пір’ячко.
— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?
— Курочка-чубарочка.
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко?
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— Дурна балачка, світ не загине, коли ви не підете на Лису гору. Ходімо краще до мене, до моєї хати, вам буде там гарно й тепло.
Погодились вони і пішли з лисицею.
Привела їх лисиця до своєї хати, розпалила вогонь, стало тепло, і їм захотілося спати. Качка й гуска вмостилися по кутках, а півень з куркою вилетіли на жердину.
Коли гості міцно заснули, лисиця взяла гуску й пригребла її в другому кутку, далі від качки. А курка вчула крізь сон, що лисиця шарудить чимось, вилетіла на вищу жердину й промурмотіла:
— Хто там товчеться?
— А ніхто, — відповіла лисиця, — це вітер крутить сміттям по хаті. Спи собі й не базікай.
І курка спокійно заснула.
А лисиця перечекала трохи і заходилася пригрібати й качку.
Курка знов прокинулась, вилетіла на ще вищу жердину та й промурмотіла крізь сон:
— Хто там знов шарудить?
Тоді скинула оком на лисицю й побачила, що та пригребла гуску й качку. Вона вилетіла на найвищу жердину, глянула крізь димар і вигукнула:
— Ох, скільки там летить ситих гусей!
Лисиця бігом надвір, бо хотіла вполювати ще одну гуску. А курка збудила півня й розповіла йому, що сталося з гускою-товстогузкою та качкою-крячкою.
Потім вилетіли курочка-чубарочка та півник — золоте пір’ячко крізь димар і чимдуж подалися на Лису гору. Бо якби не пішли, то напевне загинув би весь світ.
Про королівну, яка хотіла, щоб її слово було останнє
В одного короля була дочка, дуже зарозуміла і дуже метка на язик. Хоч би про що мовилося, вона хотіла, щоб її слово завжди було останнє. Тому король звелів розголосити у своєму королівстві, що віддасть дочку заміж за того, хто її переговорить, та ще й подарує йому півкоролівства.
Можна собі уявити, скільки знайшлося хлопців, що хотіли спробувати щастя. Адже не щодня випадає нагода отримати королівну й півкоролівства. І брама до королівського двору не зачинялася. Цілими ватагами поспішали туди хлопці, з півдня й півночі, з заходу і сходу, верхи й пішки. Але жоден не переговорив королівни.