Наблизився рибалчин син до першої королівни, і вона почала гукати його, благати, щоб він допоміг їй. Проте хлопець пройшов повз неї, ніби зовсім її не побачив. Так само поминув він і другу королівну. А до третьої підійшов сам. І королівна сказала йому:
— Зроби те, що я тебе зараз попрошу, то матимеш право вибрати собі котрусь із нас за дружину.
Хлопець залюбки погодився виконати її прохання. Тоді королівна розповіла, що їх усіх трьох закопали в землю тролі. А раніше вони жили в замку за лісом, недалеко від берега.
— Зараз тобі треба піти до того замку, — сказала королівна, — і нехай тролі б’ють тебе по одній ночі за кожну з нас. І коли ти витримаєш їхню хлосту, то врятуєш нас.
— Намагатимусь витримати, — відповів рибалчин син.
— Слухай далі, — мовила королівна. — Біля замкової брами стоять два леви. Проходь спокійно поміж них, вони тобі нічого не зроблять. І не зупиняйся, аж поки не дійдеш до невеличкої темної кімнати. Там ти заночуєш. Скоро з’явиться троль і почне тебе бити. Тяжко наб’є, а ти потім візьми дзбан із цілющою водою, покропи ті місця, де тобі боляче, і вмент одужаєш. Далі схопи меча, що висить біля дзбана, і вбий троля.
Рибалчин син зробив так, як йому звеліла дівчина. Він спокійно пройшов поміж левами, наче й не бачив їх, і відразу подався до маленької темної кімнати. Там він ліг спати. Першої ночі до нього прийшов троль з трьома головами і трьома різками й заходився його тяжко лупцювати. Та хлопець витримав хлосту. Коли троль перестав його бити, він покропив рани цілющою водою із дзбана, потім зняв зі стіни меча і вбив троля. Коли вранці він прийшов на берег, королівни стояли вже тільки по пояс у землі.
Другої ночі було те саме, але до нього прийшов троль із шістьма головами та з шістьма різками й лупцював його ще тяжче. Зате, коли вранці рибалчин син прийшов на берег, королівни стояли в землі лише по литки.
Третьої ночі до хлопця прийшов троль із дев’ятьма головами та дев’ятьма різками й так його лупцював, що він зомлів. Троль вирішив добити його — взяв обіруч і вдарив об стіну. Але несамохіть зачепив дзбан із цілющою водою. Вода хлюпнула на хлопця, він відразу одужав, схопив меча і вбив троля.
А коли вранці прийшов на берег, королівни вже вільно стояли на землі. Він вибрав найменшу з них собі за дружину, і вони щасливо зажили в замку. Хлопець був королем, а вона королевою.
Та минув якийсь час, і молодому королю закортіло додому, відвідати батьків. Королева спершу не відпускала його, проте він так сумував, що врешті вона сказала:
— їдь, але пообіцяй мені одне: ти зробиш усе, що проситиме батько, і не зробиш того, що проситиме мати.
Він пообіцяв виконати її прохання. Тоді вона дала йому на дорогу каблучку. А каблучка була чарівна, і той, хто її мав на пальці, міг загадати два бажання, і ті бажання відразу сповнювались.
Молодий король побажав опинитися в батьківському домі й не зоглядівся, як був уже там. Батько з матір’ю не могли надивуватися, що їхній син став такий показний і гарний.
Прожив він удома день, прожив другий, і мати захотіла, щоб він показався в королівському дворі.
— Ні, — сказав батько, — не треба йому туди йти. Поки він буде в короля, ми його не бачитимем.
Та нічого не допомагало. Мати не давала синові спокою доти, доки не вирядила його до двору.
Прийшов туди рибалчин син, і всі побачили, що він одягнений куди краще, ніж король, його названий батько. Королю це не вельми сподобалось, і він сказав:
— Ти мою королеву бачив, а я твоєї ні, тому не можу повірити, що й вона така гарна.
— От якби вона була тут, то ви зразу повірили б! — вигукнув молодий король.
І тієї миті його дружина з’явилася коло нього. Тільки вона була дуже зажурена і сказала сумним голосом:
— Чому ти не послухався батька? Тепер я мушу вертатися до свого замку, а ти вже використав обидва свої бажання.
Вона вплела йому в чуба каблучку, на якій було викарбуване її ім’я, і зникла.
Зажурився молодий король, щодня ходить невеселий, усе думає, як би повернутися до своєї королеви. Нарешті зібрався він у дорогу.
— Піду по світу, розпитаю, може, хто скаже мені, як добратися до Білого Острова, — сказав він батькам.
Ішов він, ішов і прибився до високої гори. Там він зустрів господаря всіх лісових звірів. Коли той заграє у свій ріжок, звірі збігаються до нього. Молодий король спитав його про Білий Острів.
— Ні, не знаю, де він, але розпитаюся в своїх звірів, — відповів Лісовий Господар. — Може, котрийсь чув про нього.