Виходячи з цього задуму, я склепав чотири окремих тексти, загримовані під таємні штабні документи. Головний трохи крутив носом і бубонів, що писанина для підтримки духу була гарна за часів розборів Польщі, але матеріал купив. Три частини навіть встигли з'явитися у світ.
Тим часом політичний землетрус досяг піку. У той момент, коли вже й громадське телебачення включилося в процес витягування за вушко і на сонечко поплічників російської мафії, а за ним і Сейм, а точніше: урядова коаліція, стало відомо, що всю цю операцію підготувала і почала військова розвідка. Прем'єр ні про що не знав, натомість Президент повністю, хоч і негласно підтримував та схвалював. У той момент, коли Верховна Палата визначала, на якому ліхтарі біля Намісницького Палацу слід повісити Голову Держави, по всій Польщі почалася облава на російських "бізнесменів". Схоплених заштовхували в товарні вагони і примусово, під надзором охоронців відправляли за Буг. Декілька найбільш паскудних типів у загальному збентеженні "втекли в Маньчжурію". І, ясний перець, прем'єр знову ні про що не знав.
Тут коаліцію охопило законотворче безумство. Вони, безперечно, схвалили б страшні справи, якби не праві депутати, яких, як стверджував якийсь цитований пресою російський мафіозі, "не варто було й підкуповувати". У всякому разі, польські праві, озброєні ніжками стільців із їдальні Сейму, довели свою перевагу в залі засідань. У кулуарах прославилася право-радикальна патріотична партія "Самосьєрра", належачи до якої депутати, атакуючи коридором, одним своїм натиском знесли чотири кордони Охорони Маршалка. У залі ж члени коаліції, більш численні, але гірше озброєні, були притиснуті до лівої стінки. Трибуну розгромили в тріски, а на додаток до всього вилили цілу сулію бензину і підпалили. Зрештою, маршалек Мирський, об якого поламали його булаву, коли він ледве видерся з-під залишків трибуни, міг зробити тільки одне: викликати поліцію та пожежників, що й зробив. Тим часом засідання Сейму п'ятнадцятого скликання і закінчилися.
Звичайно ж, там було на що подивитися, тому журналістська ложа працювала на всі сто, але коли я наступного дня з'явився в редакції "Сороміцьких Новинок", мені заступив дорогу секретар. Він вручив мені конвертик із бабками і повідомив, що мене тут ніколи не було, ніхто мене не знає, навіть не чули ніколи – розпорядження головного і крапка! Неважко було здогадатися, що шеф, бачучи, як армія бере гору, від страху мав робити під себе.
Я залишився без роботи, тому міг присвятити більше часу читанню газет. Міжнародна реакція на події в Польщі була найчарівніша. Німці насилу приховували свою радість. Зрештою, перекриваючи мафіозні контрабандні канали, ми робили для них пристойний шматок роботи. Тієї ж думки були і чехи. Одним словом, польське передпілля відновило діяльність. Словаки відразу пішли за нашим прикладом, зате Угорщина дійшла висновку, що їй і хочеться, і колеться. Україна вчинила з точністю навпаки. Білорусь і Литва вчасно вдавали, що їх немає. Росія виставила рішучу ноту протесту, але водночас президент Воланов, повноваження якого, внаслідок діяльності мафіозних угруповань, були обмежені виключно представницькими функціями, з радості напився до втрати пульсу. Європейська Спільнота загрожувала черговим перенесенням слухань на тему членства Польщі, але найбільш істеричною виявилася реакція Сполучених Штатів.
Президент-демократ Ненсі зачитав у Конгресі полум'яну промову, в якій, посилаючись на своє демократичне походження та демократичні традиції Америки, зажадав відновлення демократії в Польщі. Він пообіцяв, що у цій справі не зупиниться ні перед чим і скористається всіма доступними засобами. Після цього почалася чистка у ЦРУ, яке про події у Польщі дізналося з телевізора. Тобто відповідні рапорти, звичайно, були, тільки вони застрягли в завалах подібних документів. Деякі чиновники поклали папірці не з того боку письмового столу, і вийшло так, як із передбаченнями Нострадамуса, точність яких затверджується завжди постфактум. У результаті кілька днів після виступу президента зі штаб-квартири ЦРУ голови попереднього керівництва виносили кошиками.