- Це зовсім не суперечить моїй теорії, - відповів я, подумавши. - Аби ці взводи перед наступом не об'єднувалися у більші формування.
- Таке влаштувати можна, - відповів той.
- Особисто я додав би до такої групи ще й бойову машину піхоти, — озвався Стебновський.
- Тобто виходить п'ять великих машин, - похитав я головою. - Замало.
- У такому разі приберемо один танк, - запропонував Стебновський. – Ми не можемо відмовлятися від підтримки піхоти.
- Правильно, — погодився Янковський, і вони обоє глянули на мене.
- Мені теж здається, що це непогана пропозиція, - відповів я. Тут відчинилися двері, і в кімнату забіг полковник Моращик.
- Данці надали американцям Борнхольм в якості бази! – повідомив він нам. - У цей момент там заходять на посадку літаки з морськими піхотинцями, а десантні кораблі проходять Копенгаген.
- Що з авіаносцями? – спитав Стебновський.
- Три в Північному морі, два в Адріатичному.
- А наш флот?
- Згідно з планом, ми концентруємося в районах Гданської та Поморської заток. Центральне узбережжя їм відкрито.
– Ви відкрили їм узбережжя? - був вражений я.
- Перед обличчям такої технічної переваги, ми не можемо захистити все узбережжя, тому сконцентрувалися в тих його частинах, де є сприяючі нам умови рельєфу.
- То ви дозволите їм висадитися?
– Ми плануємо віддати Колобжег без бою, – відповів Стебновський. - Бій ми приймаємо у глибині нашої території, все інше залежить від вашої теорії.
- Краще давайте повернемося до наших танків, - втрутився Янковський. - Нам ще треба обговорити питання зв'язку та постачання.
- Жодного зв'язку не буде, - відповів я. - Нам необхідна лише можливість надіслати наказ до наступу окремим групам. Чи можна це зробити, незважаючи на глушіння?
Моращик знову вийшов із кімнати, а Янковський ствердно кивнув.
- Всі частоти одночасно заглушити не можна, тож це не проблема. Але все-таки добре було б мати постійне джерело інформації з поля бою.
- Пошлемо туди кореспондентів, - ухвалив я. - Якнайбільше телевізійників із нейтральних країн. І слід дати їм усі можливі перепустки.
- А це думка, - погодився зі мною Стебновський і підвівся. - Я займусь цим. - Тепер уже він вийшов із кімнати.
Дещо приголомшено я дивився на Янковського.
- Куди вони пішли?- Передати інформацію до Генерального штабу, - відповів генерал. - Ви вже пробачте, але ми
не можемо допустити вас до Центру оборони країни. У пари наших більш консервативних колег може і напад трапитися. Крім того, є ще й питання професіоналізму. Ваші задуми треба перекласти на досить малозрозумілу мову наказів, і нам хотілося б, щоб при цьому не було цивільних, враховуючи так само і питання військової таємниці. До того ж, усім нам було б просто тісно.
- Тісно?
- Ми не є єдиною подібною дискусійною групою, - повідомив мені Янковський. - Відділ з електронної боротьби приголубив маніяка, що спеціалізується на комп'ютерних вірусах, авіаційне командування - кількох веселих хлопців з... Нууу, неважливо з якоїсь газети. Сподіваюся, ви не почуваєте себе ображеним?
- З чого ви взяли, це страшенно цікаво.
У цей момент повернувся Моращик.
- У нас вже є стратегічні плани американців, - коротко повідомив він нам, а потім роз'яснив: наша людина у Вашингтоні в результаті останніх кадрових пересувань зайняла найвищу посаду.
- А я хіба не говорив... - буркнув Янковський.
- Вони не збираються завойовувати всю Польщу, а тільки поставити на коліна та виставити на посміховисько нашу армію, - продовжував Моращик. - Вони виходять із припущення, що якщо дадуть нам показову прочуханку, плюс пропагандистські акції, плюс економічні санкції, то Начальник Держави піде у відставку і дозволить вільні вибори. Їхні засоби масової інформації вже трублять про "велику прогулянку" і про "полювання на польський режим".
- Чи означає це, що вони будуть використовувати всі типи нового озброєння? - Запитав я.
- Точно, - погодився Моращик.
- А як ми виглядаємо на їхньому тлі?
- У середньому відстаємо на ціле покоління, - сказав Янковський. - У нас є трохи обладнання світового класу, але його ми зможемо використовувати тільки у вирішальний момент. Все інше придатне лише для операцій стримування, а близько двадцяти відсотків наявного - це металобрухт, придатний хіба що в якості рухомих цілей.
- Тобто ми досі дотримуємося старих, добрих традицій вересневої кампанії, - похмуро резюмував я.
Янковський повернувся до Моращика.
- Куди вони попрямують?
Полковник розклав штабну карту північної Польщі на столі.
- Висадку вони здійснять десь на схід від Колобжега, але вже напевно нижче озера Ямно, - показав він. - Точне місце десантного удару ще не встановлено. Потім, офіційно, вони підуть на Варшаву, але фактично не збираються просуватися далі Бидгощі. Їм здається, що до того часу всі їхні політичні цілі будуть реалізовані.