Пан Анатоль то сердито, то благальне звертався до хлопцiв:
- Ще раз прошу вас, вiддайте човна. На тому боцi озера лишилися нашi дружини й дуже тривожаться, що нас досi немає. Ви хочете, щоб вони похворiли з переляку?
Хлопцi голосно зареготали, а один сказав:
- Шановний пане, ви знову тiєї самої. Ми нiчого не знаємо про ваш човен. Прийшли сюди й бачимо: два типи ловлять рибу. А ви до нас iз претензiєю: де човен? Звiдки нам знати?
Другий хлопець додав:
- Ви погано прив'язали човен до берега i його знесло. Ми чекаємо колегу, i ваш човен нас не обходить. Взагалi, ми б пошукали його, але не задарма. То ж треба полазити по очеретi, забрьохатися по пояс, ще можна й застудитись. А в очеретi ж п'явки i всяка нечисть. Та за п'ятдесят злотих можна ризикнути...
Пан Анатоль глянув на очерет i теж, мабуть, подумав про огидних п'явок. Пан Казик затято мовчав, певно, ладен дати й сто злотих, аби тiльки опинитися в своєму таборi, бiля дружини.
Для мене все було зрозумiло: обидва чоловiки ловили тут рибу, прив'язавши десь поблизу човна. Хлопцi заховали його, а тепер вимагали викупу.
"Вирвуть п'ятдесят злотих, i човен знайдеться", - сердито подумав я. Але якби я втрутився, то мiг би зiпсувати справу. Хлопцi пiшли б геть з острова, а човна було б дуже важко вiдшукати в гущавинi очерету.
Я вже хотiв знову сховатися в сосонках, коли раптом з'явилася нова постать.
Звiдки цей чоловiк зненацька взявся на березi затоки? Може, як i я, вислiджував Чорного Франека? А може, заховавшись у кущах, стежив за рибалками й хлопцями?
Капiтан Немо!
Невисокий, у чорному дощовику з накинутим на голову каптуром, хоч була спека.
П'ятеро пiдлiткiв роззявили вiд подиву роти, так i застигли на березi, втупившись у невелику незнайому постать. Капiтан Немо махнув своїм спiнiнгом i, обернувшись до очерету, кудись вказав пановi Анатолю.
- Так, так! Там. Я вже бачу нашого човна! - радiсно скрикнув пан Анатоль.
I, забувши про п'явок, кинувся в очерет, а за ним пан Казик.
Капiтан Немо обернувся до хлопцiв. Його погляд нiби паралiзував їх i прибив до землi. Вони не ворухнулися навiть тодi, коли обидва рибалки витягли човна з очерету й, бурмочучи слова подяки на адресу Капiтана Немо, вiдпливли вiд берега.
Раптом до затоки вибiг Чорний Франек. Одним поглядом окинув гурт своїх товаришiв i Капiтана Немо.
- Зловiть його, хлопцi! - гукнув вiн. - Зловiть i здерiть отой чорний каптур!
Хлопцi зiрвались на ноги. Щось блиснуло в їхнiх руках, - це були фiнськi ножi! Чорний Франек випередив їх i величезними стрибками побiг до Капiтана Немо, що стояв на березi.
Той не тiкав - хоч Чорний Франек бiг до нього з диким вереском - i я не кинувся на допомогу Каштановi - я зрозумiв: вiн щось задумав. У його руцi майнув спiнiнг, я почув рiзкий свист волосiнi. Великий олов'яний важок пролетiв у повiтрi i вцiлив Чорного Франека просто в живiт. Хлопець зiгнувся вiд того удару, нiби його вдарили кулаком. Може, йому не так заболiло, як вразив несподiваний точний удар.
Вiн став i схопився за живiт. Тим часом Капiтан Немо вiдвернувся, стрибнув одягнений у воду i побiг через мiлину до човна пана Анатоля. Дедалi ставало глибше, i вiн мусив пливти у важкому дощовику з каптуром на головi. А пан Анатоль замiсть зупинити човна й зачекати, ще дужче налiг на весла. Напевно, його злякали ножi в руках бешкетникiв, що вже пiдбiгали.
Чорний Франек забув про бiль i скидав iз себе штани й сорочку. Те саме робила i його ватага. Вони добiгли до озера й з розгону один за одним пострибали у воду. Ось уже пливуть за головою в каптурi, що виднiється над водою. Але Капiтан Немо, видно, добре знав цю затоку. Вiн доплив до нової мiлини й рушив нею по пояс у водi. Бешкетники тiльки допливали до мiлини, криком пiдганяючи один одного.
А Капiтан наче вже й не поспiшав. Розбризкуючи воду, прямував до стiни очерету. Коли хлопцi допливли до мiлини, - вiн саме заходив в очерет.
Пан Анатоль i пан Казик були вже далеко вiд берега.
"От негiдники, не взяли Капiтана Немо!" - з гнiвом подумав я.
Як же я шкодував, що мiй самохiд на тому боцi острова i я нiчим не допомiг Капiтановi Немо. Може б, таким чином я познайомився з ним i став би його приятелем?
Коли Чорний Франек iз своєю ватагою добрались до очерету, раптом почувся гуркiт мотора й на озеро вилетiв, нiби викинутий якоюсь могутньою силою, глiсер. Чудовий, на тридцять кiнських сил, мотор грав на найбiльших обертах.
- Утiк! Утiк! - повторював я в захватi, така велика радiсть охопила мене.
Глiсер раптом звернув. Розбризкуючи воду, аж бiлу вiд пiни, вiд обминув ватагу й блискавично причалив до берега. Не вимикаючи мотора, тiльки прикрутивши гвинта, Капiтан Немо вискочив на берег.
Не поспiшаючи, позбирав розкиданий там одяг хлопцiв, поскладав ножi i вкинув усе в глiсер. Вiдкрутив гвинта й поволi вiдплив од берега. Ще насварився на пiдлiткiв своїм спiнiнгом, а потiм зайшов до кабiнки й збiльшив швидкiсть. За мить його вже не було в затоцi. Я чув тiльки, як вiддалявся гуркiт мотора, а хвилi, що їх здiйняв глiсер, ще якийсь час з силою билися об берег острова.
Чи можна описати, що тепер зчинилося бiля затоки?
Хлопцi вийшли на берег мокрi, напiвголi, в самих плавках, залунала голосна лайка. Та незабаром увесь їхнiй арсенал прокльонiв вичерпався, вони посiдали на березi й почали жалiтись:
- Забрав мою останню пачку цигарок...
- У мене був такий гарний нiж...
- У мене в кишенi було тридцять злотих i документи.
- Забрав таку гарну сорочку...
- Мої штани були як новi.
Тiльки Чорний Франек не бiдкався. Вiн сидiв на травi, пiдтягнувши колiна пiд пiдборiддя, й похмуро мовчав, дивлячись туди, де зник глiсер.
Проте його мовчання сприйняли як вияв поразки. I вiдразу ж посипалися докори i скарги:
- Ти винен у всьому. Навiщо звелiв напасти на нього? Вiн пiшов би своєю дорогою i ми мали б спокiй.
- Романова правда, який з тебе ватажок? Вже нема чого їсти, овече м'ясо зiпсувалося, в таборi нас загризають комарi. Треба ховатися вiд мiлiцiї. А ти що?
- Зосталися без одежi, i тепер дiвчата засмiють нас.
- Ось побачиш, сьогоднi ввечерi Роман проведе нараду й вiдбере в тебе командування.
Якийсь час Чорний Франек терпляче вислуховував цi звинувачення. Наче не мiг нiяк позбутися думки про Капiтана Немо. Та раптом зiрвався на рiвнi.