Яхта була чудова - бiла, струнка, з кабiною на чотирьох, зi щоглою, i на нiй можна було напинати вiтрила, але припливла вона на моторi. Напiвголий бородатий чоловiк закинув линву на палю, а молода жiнка витягла з яхти дерев'яний трап. Потiм з кабiни вийшов молодик десь рокiв двадцяти двох худий, блiдий, хирлявий. У його постатi не було нiчого вiд спортсмена-водника, хоча вiн носив кашкет яхт-клубу й був, напевно, капiтаном яхти.
Цi троє людей становили всю команду яхти. Вони зiйшли трапом на берег i попрямували до закусочної. Пiдлiтки дивилися на прибулих у нiмому захватi; мабуть, їм дуже сподобалась яхта. Хирлявий молодик помiтив той захват, гордовито випростався i намагався йти перевальцем, як справжнiй морський вовк.
До закусочної вони ввiйшли одне за одним. Попереду хирлявий, за ним молода жiнка, а позаду напiвголий Бородань. Жiнка не сяяла вродою, але була в гарному купальному костюмi. Засмагла шкiра контрастувала з фарбованим бiлим волоссям. Однак, хоча вона припливла на яхтi, я б заклався, що тiєї смаглявостi надав їй солюкс. Вона нiби тiльки вчора сiла на яхту. Я ще бiльше упевнився в цьому, побачивши її довжелезнi, старанно пофарбованi нiгтi. З такими не напинають вiтрил i навiть не варять їсти, подорожуючи по водi.
Тiльки напiвголий Бородань скидався на спортсмена-водника, хоча й не носив бiлого кашкета, а лише збляклу вiд сонця жокейку. Через засмагле, майже чорне плече в нього висiла кiнокамера, з якою вiн, здавалося, нiколи не розлучався, наче оператор кiнохронiки.
Разом iз ними повернулася до закусочної ватага пiдлiткiв. Дiвчата й хлопцi вже пережили перший захват яхтою i почали одне поперед одного зачiпати прибулих. Але не грубими, а просто дуже дитячими вигуками на зразок: "Добродiю, знiмiть мене!", "Скiльки коштує ваш пароплав?", "З якою швидкiстю вiн пливе?", "Може, ви заберете нас iз собою?". Прибулi не вiдповiдали на цi зачiпки. Хирлявий капiтан пiдiйшов до буфету й голосно сказав:
- Ми хочемо купити два ящики пива. Я заплачу за пляшки й за ящики. Заберемо їх на яхту, стоїть така спека, що й на водi можна сконати вiд спраги.
Буфетниця мала на складi тiльки один ящик з пляшками пива. Вона принесла його й поставила перед капiтаном. Мабуть, Бородань виконував на яхтi роль служника.
Коли всi троє рушили до дверей, Анатоль раптом схопився вiд столу.
- Я пригадав, звiдки знаю вас! - закричав вiн до хирлявого капiтана. Я бачив у газетi ваш знiмок. Ви король спiнiнгу.
- Тiльки князь, любий добродiю. Тiльки князь, - привiтно кивнув йому головою хирлявий капiтан.
- Нi, нi. Ви таки король, - заклопотаний пан Анатоль уже поспiшав до нього. - Це ви зловили спiнiнгом одинадцятикiлограмового судака. Чи можна менi, скромному лицаревi спiнiнгу, потиснути вам руку?
"Його свiтлiсть" милостиво подав Анатолевi руку, але iз скромностi знову заходився спростовувати погляди ентузiаста рибальства.
- Я зловив не судака, а тiльки щуку вагою тринадцять кiлограмiв, за що одержав лише срiбну медаль, любий добродiю. Користуючись вашим визначенням, маю, напевно, тiльки право на титул князя спiнiнгу. Рекордсменка Польщi минулого року, а також володарка золотої медалi - якась дiвчина, що саме тут, на Озерищi, зловила спiнiнгом сома вагою тридцять дев'ять кiлограмiв. Вона стала королевою спiнiнгу, хоч дехто заперечував її право на цей титул. Бо ж ви тiльки уявiть собi: молода дiвчина й величезний сом вагою в тридцять дев'ять кiлограмiв. Адже це неймовiрно.
Пан Анатоль аж за голову схопився.
- Чуєш, Мишко? - закричав вiн до дружини. - Щука вагою тринадцять кiлограмiв! Сом вагою тридцять дев'ять кiлограмiв! Яких чудових наслiдкiв досягає дехто зi спiнiнгом! Поглянь, Казику, на цього добродiя! - гукнув вiн до приятеля. - Оце князь спiнiнгу. Захоплюйся, вчись, як ловити рибу. Може, й ти колись станеш князем?
"Його свiтлiсть" знову милостиво кивнув головою, а ентузiазм пана Анатоля досяг апогею:
- Вельмишановний князю спiнiнгу, - звернувся вiн до хирлявого капiтана, - чи можу я довiдатись, з якою метою прибули ви на Озерище? Я здогадуюсь, ви спробуєте тут рибалити. Але чи дозволите поцiкавитись: яку саме рибу ви збираєтесь ловити i де?
Ентузiазм пана Анатоля, а надто його запобiгливi поклони були такi кумеднi, що викликали нову хвилю кепкування у ватаги пiдлiткiв. Руда дiвчина з блазенською гримасою пiдiйшла до "князя" i церемонно йому вклонилася.
- О, яка я щаслива, вельмишановний князю, бути в такому вишуканому товариствi, - сказала вона глузливо.
Чорний Франек сплюнув на пiдлогу й голосно буркнув:
- Ти глянь на цю аристократiю, хай їй бiс. Королi, князi, лицарi. А менi начхати на вашi аристократичнi титули, на вашi спiнiнги. Ловлю рибу, коли i як менi подобається. А втiм, - вiн ще раз презирливо сплюнув, нiякий ви не князь. У Варшавi вас називають Вацек Краватик, бо ваша мати має крамницю краваток на Маршалковськiй. Вона купила вам цю яхту, на якiй ви зараз гасаєте по Мазурських озерах.
Тим часом до закусочної повернулася блондинка з косою, яка довше за iнших милувалася бiлою яхтою. Вона почула прiзвисько власника яхти, яке назвав Чорний Франек, i голосно засмiялася. А Чорний Франек - нiби з заздрощiв до слави Вацека Краватика - просторiкував далi:
- Риби не мають голосу й не скажуть, що вони думають про вашi рекорди й медалi. Може, мамуся купила на ринку велику щуку, i ця медаль у вас вiд матiнки, так само, як i яхта? Чхав я на княжi титули. I кажу вам, що на Озерищi царюватиму я, а не ви, добродiю Краватик.
Хоч я не психолог, але подумав: "Здається, я знаю, що завело цього хлопчиська на слизьку дорогу. Вiн дуже марнославний, але не може заробити слави добрими вчинками, то хоче здобути поганими".
Де й подiлася лагiднiсть з князевого обличчя. Вiн стиснув губи i буркнув до Бороданя:
- Бери пиво i ходiмо на яхту.
Потiм, удаючи, що не помiчає пiдлiткiв, звернувся тiльки до пана Анатоля. Однак його слова були адресованi Чорному Франековi.
- Ви питали про мої рибальськi плани. Я, любий добродiю, спробую ловити на Озерищi судакiв. А мiй приятель, - вiн показав на Бороданя, кiнематографiст-аматор, має намiр зробити фiльм про рибалок зi спiнiнгом. Вiн накрутить короткий навчальний фiльм про те, як саме я ловлю рибу за допомогою блешнi. Потiм ми покажемо цей фiльм у нашому гуртку Польської спiлки рибалок.