Я показав йому паспорт i посвiдчення члена бригади сприяння мiлiцiї, де я був iнспектором дорожньої служби. Це посвiдчення вiдразу збудило в нього симпатiю до мене. Я теж був мiлiцiонером, тiльки служив добровiльно в запасi.
Я спитав про Чорного Франека i Романа. Мене цiкавило, за що саме затримала їх мiлiцiя.
- Того Франека i Романа, - вiдповiв офiцер, - ми затримали як волоцюг, хоч менi здається, що в них на сумлiннi й серйознiшi правопорушення. Цi хлопцi не мали при собi нi гроша, то з чого ж вони жили, якщо не з крадiжок? Ми вирiшили просто виселити їх з нашого району. Хочемо дати їм квитки до постiйного мiсця проживання i попередити, що коли вони ще раз з'являться тут, то стануть перед судом для неповнолiтнiх. Той Франек, прозваний Чорним Франеком, верховодив тут ватагою бешкетникiв, яку, на жаль, нам не пощастило виловити. Хлопець запевняє, нiби порвав з ватагою i надумав найнятись працювати у мiсцевих рибалок. Не знаю, чи можна йому вiрити. Але ми справдi затримали його самого. Сидiв пiд якимсь деревом на Буковцi й трусився, бо ранок був холодний. У наших районах гостра нестача робочих рук. Такий молодий хлопець мiг би працювати у якомусь селянському господарствi чи в рибальському кооперативi. Ми зовсiм не зацiкавленi в тому, щоб запроторити хлопця до виправної колонiї. Але нам потрiбна гарантiя, що вiн змiниться. Коли б хтось серйозний, вiдповiдальний пiдписав нам зобов'язання, що Франек одразу ж вiзьметься до чесної роботи, ми могли б його звiльнити.
- А Роман? - спитав я.
- Того вже звiльнено. Пiвгодини тому двоє туристiв пiдписали зобов'язання, що на лiто вiзьмуть його пiд свою опiку.
- Вацек Краватик i Бородань, - вирвалось у мене.
- Один з чоловiкiв звався Вацлав. А другий справдi був з бородою, усмiхнувся офiцер.
Признаюсь, я нiчого не розумiв. Чому Краватик i Бородань зацiкавилися Романом? Може, вiдкрилися якiсь новi подробицi, пов'язанi з картою?
- Перш нiж пiдписати зобов'язання, про яке ви згадували, я хотiв би поговорити з Франеком. Може, вiн не погодиться, щоб я взяв його пiд своє крильце.
- Звичайно. Але я не дуже розумiю, навiщо ви хочете взяти на себе такий обов'язок...
- Я трохи вивчав його. Це загалом цiкавий хлопець. Є певний шанс... Але то довга iсторiя, я знаю, що у вас обмаль часу.
Справдi, вiн був дуже заклопотаний. Раз у раз його кликали до телефону, раз у раз до кiмнати, де ми розмовляли, зазирав якийсь мiлiцiонер.
- Я попрошу привести сюди цього хлопця, - сказав офiцер i вийшов у коридор.
РОЗДIЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Чому програвав Франек, або розмова про тiсне вбрання.
Спiвробiтник музею. Чому я впустив ножа. Роман ставить свої
умови. Де таємнича карта? Горе хвальковi! Я скидаю маску.
Навздогiн. Що сталося з таємничою картою?
- Впiзнаєш мене, правда ж? - спитав я Чорного Франека. Я навмисне перейшов на "ти", щоб вiн вiдчув, що я маю його за шмаркача.
Вiн мовчки кивнув головою. Офiцер вийшов, залишивши мене вiч-на-вiч з хлопцем.
- Я кiлька разiв запрошував тебе на розмову. Але ти щоразу бачив у цьому якийсь пiдступ. Аж ось коли ми можемо вiльно порозмовляти.
- Чого ви хочете вiд мене? - буркнув вiн непривiтно.
Я здивувався:
- Ти й досi вважаєш себе великим спритником? Тебе нiчого не навчило теперiшнє твоє становище? Чи тобi не спадає на думку, що ти тiльки програєш? Подумай, будь ласка. Верховодив у ватазi й позбувся свого впливу. Тобi симпатизувала Бронка, i ти втратив її симпатiю, ти навiть повiвся, як негiдник, бо зловжив її довiр'ям. Розпочав вiйну з Капiтаном Немо й програв. Навiть зi мною тобi не пощастило, не кажучи вже про те, що в тебе вислизнула з рук рибальська карта. I ось ти пiд арештом у мiлiцiї, а Роман уже на волi.
- Утiк? - пожвавiшав Франек.
- Вацек Краватик i Бородань пiдписали заяву, що беруть його на своє утримання, i мiлiцiя звiльнила Романа з-пiд арешту.
- От пройди! - вихопилось у нього.
- Ти й сам себе пройдою вважаєш i розумахою. То чи не скажеш менi, чому ти весь час програєш?
Вiн зневажливо махнув рукою.
- Менi не щастить.
- Нi, друже. Просто ти вирiс зi свого вбрання: коли зробиш рiзкий рух, воно трiщить по швах. Чому тебе скинули з ватажка?
- Роман iнтригував проти мене.
- Нi, голубе. Щоб верховодити ватагою бешкетникiв, треба самому бути найбiльшим бешкетником. А тобi, - не знаю вже чому, - це перестало подобатись. Ти хотiв бути на чолi ватаги, але щоб ватага не крала й не бешкетувала. Просто на тобi не твоє вбрання. Пора його, друже, змiнити на iнше.
- Куди ви хилите?
- Вацек Краватик i Бородань зобов'язалися взяти пiд опiку Романа. Я можу зробити це саме для тебе. Пiдпишу зобов'язання, що беру тебе на лiтнiй перiод, ну, скажiмо, своїм ад'ютантом. Я повинен у цих краях виконати певне завдання i потребую помiчникiв. Передбачається кiлька цiкавих пригод.
- Ви з... мiлiцiї?
- Нi, хлопче. З музею.
Видно було, як вiн насилу стримується, щоб не зареготатись.
- Ну, звiсно, - глузливо зiтхнув вiн. - Я повинен був здогадатися по вашому музейному автомобiлю. А може, - пожвавiшав вiн, - ви археолог? Я чув од хлопцiв, що кiлька з них працювали в археологiв на розкопках. Може, вам потрiбнi робiтники?
- Я не археолог, а мистецтвознавець.
Вiн знову розчарувався.
- Ну, то як? Пiдписати зобов'язання?
- Як хочете, - мовив поблажливо. - Краще бути вашим ад'ютантом, анiж сидiти за гратами чи повернутись до Варшави.
- Але пам'ятай, робитимеш тiльки те, на що матимеш мiй дозвiл.
Вiн ще раз знизав плечима.
- Знаю. Я буду покiрний, мов ягня. Тiльки нудьги боюсь. I повчань.
Я пустив повз вуха його шпильки i вийшов у коридор, щоб знайти офiцера.
Офiцер виголосив перед Франеком досить довгу промову, з якої виходило, що хоча хлопець за хвилину буде на волi, але слiдство проти нього вестимуть далi, бо є пiдозра, що вiн причетний до крадiжки вiвцi, а також газової лампи та балона.
- Вiд щирого серця раджу тобi, - закiнчив мiлiцiонер, - щоб ти вiдтепер поводився бездоганно. Буде найкраще, коли чесно працюватимеш. Твоя дальша поведiнка матиме великий вплив на хiд слiдства проти тебе.
Через п'ять хвилин ми з Франеком iшли до самохода. Хлопець аж здригнувся, побачивши Бронку. А вона, - о диво, - замiсть страшенно зрадiти, чого можна було сподiватися, дуже холодно привiталася з хлопцем. "Розумна дiвчина, - подумав я. - Почала усвiдомлювати, що колишнє її захоплення його вчинками робило хлопця ще зухвалiшим".