– Хто кого?
– Ви ватагу Чорного Франека, – пояснила вона. Я показав на вудки на дні човна:
– Може, попливемо по рибу? На мис Судака?
Марта зіпхнула човен на воду, ввімкнула мотор. Я махнув Бронці рукою на прощання, і ми відпливли від берега. Хвиля була велика, човен дуже гойдало, раз у раз нас оббризкувало водою з ніг до голови.
Лицарі спінінгу ловили рибу на тому місці, де вчора Марта спіймала величезного окуня. Трохи далі від берега стояла біла яхта Вацека Краватика. З розчиненого віконця яхти лунала над озером ритмічна мелодія з транзистора.
Ми причалили до мису з західного боку, щоб не полохати рибу панові Анатолеві й Казикові. Марта вимкнула мотор, витягла човен на пісок.
– Може, провідаємо Несправжнього Орнітолога? – запропонувала вона.
– Він поплив своїм човником до Сем'ян.
– То давайте обшукаємо його табір. Може, з'ясується, хто він насправді?
– Ну, знаєте, – обурився я. – Ви хочете, щоб ми були, наче злодії, що залазять у будинок, коли господаря немає вдома? Я люблю чисту гру. З цього приводу я маю застереження до Капітана Немо.
– Ви маєте до нього претензії, що він не виступає з піднятим забралом? – обурилася вона. – А ви? Хіба ви не робите так само?
– Адже ви бачите моє обличчя.
– Але не знаю ваших думок. Не знаю, чого ви шукаєте над Озерищем. Ви самі щойно сказали: «Я люблю чисту гру». Отже, тут іде якась гра? А яка ж ставка?
Я завагався. Навіть хотів був розповісти їй усю правду, але стримався.
– Настане час, коли я все вам поясню. Я приїхав на Озерище, щоб знайти одного чоловіка. Моя балакучість могла б зіпсувати всю справу.
– По-вашому, в мене задовгий язик?
– Взагалі ми дуже мало одне одного знаємо. А справа важлива.
Якийсь час вона сердилась. Сиділа на березі, спершись спиною об стовбур товстої вільхи, й не хотіла ані ловити риби, ані гуляти по лісі.
– То, може, ви хоч скажете мені, яким дивом Бронка опинилась у вашому таборі?
– Це не таємниця. Коли мене зв'язали на острові Чорного Франека, вона заговорила зі мною. Сказала, що до ватаги її привело бажання пережити щось незвичайне, романтичне. Очевидно, згодом вона розчарувалась. Мені подумалось, що є нагода вирвати її з ватаги. Запропонував їй утекти й оселитися в моєму таборі. Пообіцяв, що вона ще переживе справжні пригоди.
– Це була тільки обіцянка?
– Мені здається, що я зможу її виконати.
– Отже, ми повертаємось до того самого. Ви таки провадите якусь гру. Я трохи ображена. Я не зробила нічого такого, що могло б бути вам неприємне. То чого ж ви їй, а не мені запропонували пережити щось незвичайне?
– Але ж вас не треба виривати з-під поганого впливу? Я не хочу вам лестити, але ви є втіленням незвичайного. Коли я дивлюсь, як ви ловите рибу, як плаваєте по озері, то не уявляю собі романтичнішої дівчини.
– Справді? – зашарілася вона від моїх компліментів.
– А щодо Бронки, то, може, вона допоможе мені зблизитись із Чорним Франеком? У ватазі почались конфлікти, це добра нагода, щоб і його умовити перейти на мій бік.
Вона з сумнівом похитала головою.
– Дружба з Бронкою принесе вам розчарування. Ви гадаєте, що вона справді порвала з ватагою?
– Вона тільки симпатизує Чорному Франекові. І я спробую з того скористатися, щоб прихилити до себе хлопця. Може, мені пощастить тоді переконати й Капітана Немо, щоб він змінив своє ставлення до Франека.
– Але ж Чорний Франек ненавидить його.
– Я знаю, що Капітан Немо подобається хлопцеві. Подобається його глісер, його вміння закидати спінінга, його відвага й таємничість. Якби їм пощастило подружити, може, це добре вплинуло б на хлопця? Спробую переконати в цьому Капітана Немо. У мене сьогодні зустріч з ним…
Дівчина аж підскочила на траві.
– Коли? Де?
– Я не можу цього сказати.
Ми замовкли. З того боку мису до нас підійшов пан Ана-толь. Він ніс у сітці лише кілька невеличких окунців, але обличчя його світилося щастям.
– Ловляться! – сказав він тріумфуючи. – Вам учора винятково пощастило. А ми ловимо згідно з рибальськими правилами. Нам риба не затягне вудлища в озеро. Якби ви розумілись на рибальстві…
– Звідкіля ви знаєте, що я не розуміюся? – перебила його Марта.
– Ви дуже молода. Ви ще ходите до школи. Я навіть не знаю, чи є у вас рибальський квиток?
Марта засунула руку в задню кишеню своїх штанів і вийняла посвідчення Польської спілки рибалок.
– У мене є. А у вас?
Пан Анатоль занімів з обурення, що хтось насмілюється запідозрити, ніби в нього немає рибальського квитка. Він простяг Марті свій квиток, а сам розглядав її рибальське посвідчення.