Бідний чолов’яга кричав, благаючи пощади, і не чинив ніякого опору, коли Жинжур знімала в нього з шиї в’язку ключів.
Із Полководицею на чолі Військо кинулося до брами, але там його перестріла Королівська Гвардія Оза — часом ще так називали зеленобородого охоронця.
— Стій! — закричав охоронець і прицілився просто в обличчя дівчини-ватажка.
Декілька дівчат заверещали й кинулися геть, але Полководиця Жинжур навіть не ворухнулася, а лише з докором сказала:
— Ага, он як? Невже ви вистрелите в нещасну, безпорадну дівчину?!
— Ні, — відказав охоронець, — моя рушниця не заряджена.
— Не заряджена?!
— Не заряджена, бо, знаєте, всяке буває. І я вже не пам’ятаю, де сховав порох і кулі до неї. Утім, якщо ви трохи зачекаєте, я спробую їх розшукати.
— Не хвилюйтеся, — весело розсміялася Жинжур, тоді обернулася до свого війська та прокричала:
— Дівчата, рушниця не заряджена!
— Ура! — заверещали повстанки, підбадьорені гарною новиною, і знов посунули на охоронця такою тісною юрмою, що просто дивно, як вони не скололи одна одну своїми спицями.
Але Королівська Гвардія Оза надто боялася жіноцтва, щоб вистояти перед такою нестримною навалою.
Зеленобородий охоронець крутнувся на п’ятах, прошмигнув у браму й щосили побіг до королівського палацу.
А Полководиця Жинжур та її юрма безперешкодно заполонили незахищене Смарагдове місто.
Ось так, не проливши жодної краплі крові, Військо Непокори заволоділо містом і стало Військом Завойовниць!
9 розділ
Солом'яник замислює втечу
Чіп непомітно залишив дівчат і собі поспішив за зеленобородим охоронцем.
Військо Завойовниць повільно розтікалося містом, бо дівчата раз за разом зупинялися, виколупуючи спицями смарагди зі стін будинків і тротуарів.
Коли Чіп та охоронець опинилися в палаці, там іще не знали про завоювання Смарагдового міста.
Солом’яник і Джек — Гарбузова Голова саме грали в кільця на задньому дворі, коли несподівано з’явилася Королівська Гвардія Оза. Охоронець влетів до двору беззбройний, простоволосий, на його форму шкода було дивитися, а коли він біг, то за ним іще на цілий метр лопотіла зелена борода.
— Запиши одне очко на мій рахунок, — холоднокровно мовив Солом’яник страхопудові. А тільки тоді обернувся до охоронця: — Що сталося, чоловіче?
— О, Ваша Величносте!.. Ваша Величносте!.. Місто… завойоване! — задихаючись промовив той.
— От тобі й маєш! — озвався Солом’яник. — Зроби таку ласку, піди позамикай на засуви всі двері й вікна палацу, а я поки що покажу Джекові, як правильно метати кільця.
Охоронець кинувся виконувати наказ, а Чіп, котрий ходив за ним як тінь, залишився у дворі й став із цікавістю спостерігати за Солом’яником.
Його Величність і далі спокійнісінько метали кільця, немов це не його тронові загрожувала небезпека, але страхопуд, побачивши Чіпа, швиденько пошкандибав на своїх дерев’яних ногах до хлопця.
— Доброго дня, шляхетний батечку! — радісно закричав він. — Який я радий, що ти тут. Та капосна Дров’яна Козла занесла мене аж сюди.
— Я так і знав, — відказав Чіп. — Напевне, ти весь побився, бідолаха, живого місця на собі не маєш, так?..
— Та ні, ми добре добралися, — заспокоїв його Джек, — а Його Величність дуже люб’язно мене прийняли.
Тут повернувся зеленобородий охоронець, і Солом’яник запитав:
— То хто, ти кажеш, мене завоював?
— Полчище дівчисьок, поназбиране з усіх чотирьох кінців Країни Оз, — відповів охоронець, іще досі блідий від страху.
— І де ж було моє непохитне військо? — допитувалися Його Величність, суворо дивлячись на охоронця.
— Ваша Непохитна Гвардія кинулася навтьоки, — чесно зізнався охоронець, — бо нема такого чоловіка, що встояв би перед жахливою зброєю цих завойовниць.
— Ну, добре, — мовив Солом’яник, трохи подумавши. — Якщо я втрачу трон, то втрата невелика, бо непроста це справа — правити Смарагдовим містом. Та й ця корона — річ не з легких, у мене від неї голова болить. Сподіваюся, завойовниці не четвертуватимуть мене тільки за те, що мені пощастило стати Королем Смарагдового міста?
— Я чув, як вони говорили, — втрутився Чіп, — що зроблять із вашої одежі килимок для ніг, а вашим черевом понабивають диванні подушки.
— Що ж, тоді це не іграшки, — дійшов висновку Його Величність, — і мені було би незле подбати про відступ із цього місця.
— І куди ж ви подастеся? — запитав Джек — Гарбузова Голова.