- Та й ти захочеш, ніби божевільний!
Хлопчик Джим посміхнувся у відповідь і заспівав:
- Дівчата бувають різні,
Але нині чудові піратки!
Війниці піт чорним прапором схопили юнгу. І тримаючи хлопчика за руки і ноги стали лоскотати йому страусовим пір'ям п'яти. Хоча шкіра на підошвах хлопчиська й огрубіла, стала жорсткою, немов у алігатора. Але вміла лоскота і їх пробивала. І хлопчик Джим захихотів немов буйно схиблений.
А ще дівчата-піратки стали лоскотати дитині пір'ячками та під пахвами.
Джима аж завело. І тут він згадав, що було до влучення на цей корабель.
Коли колишній юнга зменшився, і став хлопчиськом років дванадцяти, то його воля відключилася. Вона ніби загіпнотизована, вирушила під командою дружини Сільвера.
І він відвела хлопця на спеціальний корабель для малолітніх каторжан. І їй заплатили за Джима лише кілька монет. І замкнули в трюмі разом з іншими хлопцями. Дорогою половина дітей померло, хлопчиків тримали скутими і майже не годували. Але Джим став напрочуд живучим.
І ось після привезення хлопчиків відправили працювати на плантації цукрової тростини. Вони вколювали від зорі до зорі. А коли наступали вільні від польових робіт дні, то крутили жорна, перемелюючи зерно.
І били хлопчаків постійно. Деякі вмирали від непосильної роботи та побоїв.
Джим, зрозуміло, мав тепер залізне здоров'я, і був дуже слухняним. Але все одно його постійно били. Навіть наглядачам подобалося бити покірного хлопчика, і їм дуже хотілося, щоб він закричав.
Але Джім терпів, він був немов сомнамбула і йому як би був болю.
І роки проносилися непомітно. І всіх почало дивувати, чому він весь час залишається дванадцятирічним хлопчиком? І хлопчиком при цьому гарним?
Ось і народилася думка продати Джима Хокінса в гарем до якогось арабського владики. Гарний, світловолосий, м'язистий хлопчик, та ще й вічний! Ось це коханець!
І його завантажили на корабель і відправили з Ямайки на Близький Схід, чи хоча б Алжир. Але на шляху напали на бригантині команда дівчат-піратів. Вони були видно з іншого світу. Теж не старіли, і їхня бригантина розвивала у плаванні колосальну швидкість. І ніхто не міг наздогнати їх та потопити.
І ось дівчата всіх полонених убили. А вродливого хлопчика залишили собі для забави. Ось і лоскочуть Джиму і босі п'ята і під пахвами. І від цього і смішно, і боляче.
Коли дитину ось так лоскочуть у ній суміш веселості та страждання. І страусові пера проходять, і гола підошва Джима відчуває суміш блаженства і роздратування.
Хлопчик, колишній юнга у розпачі заспівав;
Морей, океанів великі простори
Ми їх борознили під триколірним прапором!
Бійці підкорювали вгору пручі гори,
Орли оголошували гуркотом переможним!
Воїнів росіян визнала планета,
Мечами, багнетами ворогів вразили!
Змогли скинути ярмо фашизму з півсвіту,
Закінчили ходу з перемогою у Берліні!
Приперлися нацисти на горбатих танках,
Погрожують знищити всі російські ниви!
Але міцно молотять виродків проклятих,
Щоби жити нашим дітям без ярма щасливо!
Ми діти Вітчизни, що у світі всіх вище,
Народилися, босики кумач розминаючи!
За нас заступався на лайку посилаючи Всевишній,
І Боже довів до квітучого у радості Травня!
Немає частки бійця, і піднесенішого серця,
Що дарує мрію, та народження згори!
Відкрийте до безсмертя славні дверцята,
Але якщо в засідці сидите, базарте тихіше!
Є вовки та вівці, але ви пастухи всесвіту,