Правило ч. 7 ст. 8 ЦПК про те, що в порядку аналогії може застосовуватись закон, не може тлумачитись так, що під терміном «закон» тут розуміються не тільки закони, а й підзаконні акти. Для цього законодавець не дає жодного приводу. Отже, в порядку аналогії відповідно до ч. 7 ст. 8 ЦПК можуть застосовуватись положення тільки тих нормативно-правових актів, які мають силу закону. Разом з тим, правовий припис, який непрямо випливає із ч. 7 ст. 8 ЦПК, виявляється при тлумаченні висновком a contrario, і який не допускає застосування в порядку аналогії закону підзаконних актів, не може застосовуватись всупереч прямо встановленому в ч. 1 ст. 8 ЦК правовому припису, згідно з яким в порядку аналогії закону можуть застосовуватись будь-які акти цивільного законодавства, що визначаються відповідно до ст. 4 ЦК. Отже, якщо на спірні відносини поширюється чинність актів цивільного законодавства, в порядку аналогії можуть застосовуватись не тільки закони, а й підзаконні акти.
Якщо до відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин субсидіарно застосовуються положення Цивільного кодексу (ст. 9), у відповідній частині застосовується і ст. 8 ЦК, що допускає застосування за аналогією як законодавчих, так і підзаконних актів. У решті випадків у цивільному і адміністративному процесі за аналогією можуть бути застосовані тільки законодавчі акти.
Викладене стосовно застосування за аналогією підзаконних актів не спростовується доводами про те, що підзаконні акти повинні також застосовуватись за аналогією, оскільки у вирішенні справи не може бути відмовлено з мотивів відсутності, нечіткості, суперечливості законодавства (ч. 8 ст. 8 ЦПК; ч. 4 ст. 8 КАС; ч. 6 ст. 4 ГПК), а принцип верховенства права не допускає правової невизначеності. Передбачивши у відповідних випадках (за винятком сфери дії Цивільного кодексу) можливість застосування за аналогією тільки закону (а не підзаконних актів), законодавець дав правозастосовчим органам інструмент подолання правової невизначеності, що виникає внаслідок неврегульованості відповідних відносин та неможливості застосування закону за аналогією. Таким інструментом є аналогія права.
2. Інший аспект проблеми правових норм, які можуть застосовуватись за аналогією, пов’язаний із застосуванням норм однієї галузі права до відносин, що регулюються іншими галузями права. У ст. 8 ЦК аналогія розуміється як суто галузеве (цивільно-правове, матеріально-правове) поняття. Тому тут йдеться не про застосування закону і права за аналогією, а про регулювання цивільних відносин за аналогією. Крім того, розуміння аналогії як суто цивільно-правового явища обумовило законодавче рішення, відповідно до якого регулювання цивільних відносин за аналогією здійснюється правовими нормами Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Отже, Цивільний кодекс не передбачає застосування до цивільних правовідносин за аналогією норм інших галузей права. Звідси непрямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким застосування до цивільних правовідносин норм інших галузей права не допускається. Але цей правовий припис не може застосовуватись всупереч більш загальним щодо нього текстуально закріпленим правовим приписам ч. 7 ст. 9 КАС і ч. 7 ст. 8 ЦПК, які не передбачають будь-яких галузевих обмежень на застосування закону за аналогією. Таким чином, чинне законодавство України не виключає застосування за аналогією до цивільних правовідносин законів (правових приписів, що містяться в законах) іншої галузевої належності. Лише застосування до цивільних відносин за аналогією підзаконних актів (правових приписів, що формулюються в підзаконних нормативно-правових актах) іншої галузевої належності не допускається, оскільки таке не передбачається ні ст. 8 ЦК, ні ст. 9 КАС, ні ст. 8 ЦПК.
Зокрема, без застосування за аналогією положень Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності» неможливо витлумачити правила Цивільного кодексу про порядок розрахунку втраченого заробітку, що підлягає відшкодуванню при завданні каліцтва чи іншому ушкодженні здоров’я, якщо відшкодування шкоди здійснюється відповідно до Цивільного кодексу. При цьому застосування за аналогією названого Закону до цивільних відносин щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті потерпілого, тягне застосування до таких відносин і підзаконного акта, до якого відсилають названий Закон (йдеться про Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України[576]). У таких випадках підзаконні акти галузі соціального страхування застосовуються за аналогією до цивільних відносин не прямо, а внаслідок застосування до цих відносин названих законів.
576
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266// ОВУ. —2001. — № 40. — Ст. 1802.