Застосування аналогії закону у цьому випадку є обов’язковим, неминучим. Інша справа, що невиправдане нагромадження заходів впливу на боржника, який припустився порушення грошового зобов’язання (плата за користування чужими грошовими коштами, пеня, відповідальність у вигляді індексації заборгованості, відповідальність у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідальність у вигляді відшкодування збитків) спонукає шукати шляхи незастосування ст. 536 ЦК. Правовою підставою для цього є принцип верховенства права.
2. У ч. 2 ст. 625 ЦК повністю сформульована диспозиція правової норми, що встановлює обов’язок боржника «сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Навпаки, ч. 1 ст. 1208 ЦК встановлює лише, що розмір відшкодування «підлягає індексації» «у разі підвищення вартості життя». Тут немає навіть бланкетної відсилки на зразок «підлягає відповідній індексації».
Отже, диспозиція правової норми, що встановлена ч. 1 ст. 1208 ЦК, є неповною. Тому до відносин, що регулюються ч. 1 ст. 1208 ЦК, за аналогією слід застосовувати ч. 2 ст. 625 ЦК, яка приписує враховувати встановлений індекс інфляції, тобто встановлений органами статистики.
3. З іншого боку, неповними є і гіпотези правових норм, що встановлені ч. 1 ст. 1177 ЦК («майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною») і ч. 1 ст. 1207 ЦК («шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною»). Узагалі-то ці правові норми є повними і могли б застосовуватись як норми прямої дії, але ч. 2 ст. 1177 ЦК («умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом») і ч. 2 ст. 1207 ЦК («умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, встановлюються законом») роблять гіпотези цих двох правових норм неповними: необхідно, щоб законом (спеціальним стосовно норм, що встановлені цими законодавчими положеннями) були встановлені умови відшкодування шкоди, тобто відповідні частини гіпотез правових норм. Із контексту ст. 1177, 1207 ЦК чітко видно, що зазначені умови мають бути встановлені спеціально. Тому неправильним було б вести пошук тих правових норм, які могли б бути застосовані за аналогією до відносин, що регулюються ст. 1177, 1207 ЦК, і могли б поповнити відсутні частини гіпотез правових норм, що встановлені цими законодавчими положеннями.
§ 125. Застосування за аналогією норм процесуального права
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК і ч. 8 ст. 8 ЦПК суд застосовує аналогію закону до спірних правовідносин, якими завжди є матеріальні правовідносини. Отже, ці законодавчі положення не передбачають застосування в порядку аналогії закону норм процесуального права. У той же час ч. 7 ст. 9 КАС допускає застосування в порядку аналогії закону норм як матеріального, так і процесуального права. У зв’язку з цим слід враховувати, що аналогія закону є засобом подолання правової невизначеності. Вимога правової визначеності входить до змісту принципу верховенства права, а тому цей принцип є підставою застосування за аналогією норм процесуального права, у тому числі у сфері дії Цивільного процесуального кодексу. З тих же міркувань допускається застосування аналогії закону, в тому числі процесуального, у господарському процесі.