До речі, італійські археологи вже давно запропонували ототожнювати Аратту з одним із міст на сході сучасного Ірану - величезним древнім городищем у Східному Ірані, Шахр-І-Сохте, яке розташоване в пониззі ріки Хільмунд. Більше ЗО років тому з’явилося декілька серйозних наукових праць, автори яких, ґрунтуючись як на згаданих раніше шумерських текстах і деяких археологічних знахідках, Аратту помістили саме тут6.
У давнину на сході іранського плато був квітучий оазис, а в горах Афганістану, далі на північ, видобували не тільки золото, срібло й свинець, але й лазурит. Саме ці “геологічні” міркування, описані в поемах гірські шляхи, а також наявність знайдених при розкопках месопотамських речей привели дослідників цього регіону до висновку про Шахр-І-Сохте, як Аратту.
Однак згадане городище, як виявилося, все ж таки не було ні головним, ні єдиним центром цього регіону в давнину. Протягом останніх 5 років з’явилися цікаві археологічні знахідки, які підтверджують наявність у цьому районі сучасної Шумеру т. зв. “цивілізації Джірофт” (мал. 1). Назву їй дало сучасне місто у іранській провінції Керман, на околицях якого знайдено городище, некрополі й сільські поселення (мал. 1). Головний зіккурат Джирофта за своїми розмірами перевершував піраміду Хеопса. Усього відомо більше 700 пам’яток цієї цивілізації, розпочаті розкопки міст, похоронних пам’яток7. Уже знайдені зразки писемності, подібної еламській. Правда, прочитати ці таблички вчені поки що не можуть8.
Але були виявлені та ідентифіковані з конкретними пам’ятниками старовини твори мистецтва, вирізані з каменю культові посудини й амулети, що підтверджують найвищу репутацію араттських ремісників, засвідчену древніми поемами. Вирізані з м’якого каменю вази “типу Керман”, нелегально вивезені з Ірану, активно розпродавалися на аукціонах у Європі й за океаном. Товар був настільки ходовим, що з’явилася безліч майстерно виконаних підробок, виготовлених заповзятливими спадкоємцями цивілізації араттів - сучасними іранськими ремісниками9. Тепер у конфіскованому на кордоні Ірану “антикваріаті” підробок “під Джирофт” часом вилучають набагато більше, аніж справжніх речей, а найві-доміші музеї, не кажучи про колекціонерів, мають головний біль і з контрабандним антикваріатом, що раптом одержав “історичну прописку”, і з підробками.
Слід зазначити також, що від Джирофта не так вже далеко до узбережжя, тож цілком реальним виглядає морський шлях уздовж берега з Аратти в Шумер. Отже, аргументи іранського археолога Юсуфа Маджідзаде, який ототожнює цивілізацію Джи-рофт із Араттою, виглядають сьогодні доволі переконливими.
Врешті, варто зазначити, що число сучасних країн і народів, які вважають себе спадкоємцями Аратти в Азії чимале. Серед них - Вірменія, Азербайджан, Іран, де відкрита “цивілізація Джи-рофт”, а також курди, які проживають на території сучасних Туреччини, Ірану та Іраку. Особливо відзначимо те, що мова у згаданих випадках іде тільки про офіційні версії історії згаданих держав і народів.
До відомих раніше освіченому людству країн-легенд, таким, як Ельдорадо, Атлантида, Му, Гіперборея, в останні роки додалася ще й Аратта, “священна країна хліборобів” із пропискою на території України.
Від початку й до кінця драматична історія “Праслов’янської Аратти” була придумана Ю. О. Шиловим. Нині вона зажила власним життям, причому не тільки в писаннях його численних послідовників, але навіть у підручниках для школярів і студентів, посібниках для вчителів, на сторінках газет й у передачах на вітчизняному телебаченні, не кажучи про портал “Аратта” та про приватніш музей Аратти-України в селі Трипілля неподалік Києва. Так наприкінці XX століття ми стали свідками створення й фантастичного “розкручування” чергового історичного міфу, який поступово переростає в релігійне вчення.
Появою версії про країну Аратту в Україні у 90-і роки XX століття ми зобов’язані працям А. Г. Кіфішина та Ю. О. Шилова. Перший, як він сам вважає, прочитав назву цієї країни на виробі з глини культури Криш (VI тис. до н. е) і плитах Кам’яної Могили в Приазов’ї. Ю. Шилов ототожнив з Араттою трипільську археологічну культуру (реальне датування - кінець VI - перша половина III тис. до н. е). Аратта була оголошена праслов'янською (одна з останніх книг для масового читача так і називається -“Праслов’янська Аратта”) безкласовою первіснокомуністичною державою, що перебувала під мудрим і доброчинним керівництвом самовідданих духовних еліт-жерців10.
8
J Muscarella O. W. Jiroft and “Jiroft-Aratta”. A Review Article of Yousef Madjidzadeh, Jiroft: The Earliest Oriental Civilization // Bulletin of Asia Institute. - August, 2005.-
9
P. 173-198., текст доступний в інтернеті: http://www.bulletinasiainstilute.org/ Muscarella_BAI15.pdf.
10
Шилов Ю.О. Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н. е. -
II тис. н. е..- К.: Аратта,- 2002; Шилов Ю.О.Праслов’янська Аратта.-К.: Аратта. -2003.- 93 с., іл. и др.