Що стосується Трипілля-Аратти Ю. Шилова, то тут у наявності як підтасування фактів, так і незнання археології мідного й початку раннього бронзового віків як України, так і Месопотамії. Усе починається з датувань культур і подій. Тут нарівні йдуть календарні й радіовуглецеві дати, причому культура датується саме так, як це необхідно авторові у кожному конкретному випадку. Дата 6200 р., взята у Дж. Мелларта, з врахуванням калібрування становить 6900-7100 р. до н. е, що робить Чатал-Гуюк14 давні-шим за Кам'яну Могилу, з якої в Ю. Шилова вся історія й починається. Культура Кукутень, що виникла близько 4600 р. до н. е., у Ю. А. Шилова ніяк не може бути попередницею Трипільської (що виникла бл. 5400 р. до н. е). За такі пізнання звичайний студент не одержав би заліку з основ археології, але для міфотворчості такого рівня точність не має значення.
Своєрідними можна назвати уявлення Ю. Шилова і про трипільську та інші культури неоліту й мідного віку. Він помістив у пониззі Дунаю культури Боян, Кереш, Старчево й Кукутень, які ніколи там не були. Ю. Шилов слабко уявляє собі територію поширення трипільської культури, місцезнаходження поселень, що згадуються ним.
У результаті суміші плутаної археології та заплутаної географії й вийшла Придніпровська праслов’янська Аратта. Яка, до речі, не відповідає ні географічним, ні геологічним реаліям Аратти цілком реальних древніх написів, поем Шумеру, про які мова йшла у першій частині нашої статті. Де ж це в Україні зосереджені за сімома гірськими перевалами родовища срібла, золота, не кажучи вже про лазурит, де руїни міста з білими стінами біля підніжжя гір? Немає нічого такого ні в Прикарпатті, ні на сході країни (якщо вважати високими горами Донецький кряж). Втім, аби зняти це протиріччя, і був придуманий нехитрий хід про “переніс назви” з Подніпров’я в Азію.
Про археологію, найдавнішу історію й культуру Месопотамії та суміжних місць знання в Ю. Шилова, схоже, не менш дивні. Так, трипільці-аратти, що залишили (на його думку) землі України після 3000 р. до н. е. виявилися засновниками Урука. Але це місто на той нас уже було давно засноване - за даними розкопок, щонайменше за тисячу років до того, наприкінці V або на початку IV тис. до н. е. Крім Torot варто мати на увазі характерні матеріальні культури Шумеру й Трипілля тієї епохи - вони цілком різні. Питання походження Трипілля, як і древніх культур Месопотамії, досить добре досліджене й не дає приводу для висновків, подібних до зроблених Ю. Шиловим.
Що ж до деяких нюансів у ставленні щирих брахманів до Аратти, то тут Ю. Шилов взагалі не відає, що творить. Інакше 6 не писав, що мешканці древньої Індії ставилися до Аратти винятково з особливою повагою.
Втім, суто науковий аналіз (з погляду археології або історії) до праць Ю. Шилова навряд чи можна застосувати. Очевидним є злиття наукового й окультного, містики (до речі, публічно деклароване самим автором Трипілля-Аратти15), тобто маємо формування чергового релігійного вчення, яке покликане врятувати й звеличити країну Україну. Вигадана історія Аратти перетворена на міф, а вивчення (або критика) міфів, тим більше сучасних, не є предметом історії або археології.
Сумн, що далекий від науки неоміф про Трипілля-Аратту в Україні став популярним і вже зажив своїм власним, причому доволі бурхливим, громадським життям. Він не лише розтиражований у курсах лекцій, потрапив у шкільні підручники, але й озвучений політиками, причому часом високого рангу.
Те, що “повний курс” читається в МАУП професором Ю. Шиловим, не є дивним. Однак останнім часом лекції читаються в такому унікальному місці, як приватний музей України-Арагти в селі Трипілля під Києвом (мал. 6). Тобто, до друкованих праць додався музей, в якому за допомогою приватних зібрань знахідок трипільської культури, етнографічної колекції з території України та інших наочних засобів у чотирьох музейних залах створена доволі ефектно оформлена експозиція, яка ілюструє феномен Аратти-України на землях нашого краю. Правда, заради досягнення більшої переконливості творцям музею довелося виготовити певну кількість фальсифікатів, але це вже виключно заради користі справи й кращої наочності, Та й хто це помітить? Студенти МАУП навряд чи, а професійні археологи цей музей відвідують рідко. Мабуть, це може бути перший музей Аратти у світі взагалі. На жаль, Аратти вигаданої. Навряд чи щось подібне є в Туреччині, Ірані, Афганістані або Індії. Тут Україна безумовно обійшла всіх претендентів на спадщину Аратти.
14
Кифиіш-ш А. Г. Геноструктура догреческого и древнегреческого мифа И Образ - смысл в античной культуре, - М., 1990. - Примечания; оригинал воспроизведен на обложке издания Археология Венгрии. Каменный век. - М., 1980.
15
Чердьшцева А. Юрий Шилов: "Археология отыщет ба га'7/Вечерние Вести. - № 008(1306)6 19 января 2005 г, - С, 10.