Є й підручники, посібники. Крім згаданих видань МАУП, є шкільні (поки лише регіональні) видання, наприклад, у Полтавській області, де викладена історія Аратти (і не тільки) за Ю. Ши-ловим, Є також посібник для вчителів (на жаль, з відповідним грифом Міністерства освіти і науки) - з назвою “Україна древня: євразійський цивілізадійний контекст” (автор - А. А. Білоусько). У цьому посібнику до таблиці XV під № 19 автор включив “трипільську (індоєвропейську) цивілізацію, ... віддалено споріднену з шумерською”. Карта 39 представляє взаємне розташування “держав Аратта й Аріан у період 4000/3600-2250/2200 pp. до н. е.” Неподалік, на с. 98 учитель може довідатися те, що “трипільське суспільство керувалося інтелектуальною елітою - жерцями-брах-манами, чия влада базувалася на інституті Спасительства... Три-пілля-Аратта характеризується, як первіснокомуністична держава, на відміну від рабовласницького Шумеру”. Сама ж первіснокомуністична держава показана на карті 40 - зрозуміло, на території України і ...Шумеру. Щоб усе було ясно, більша стрілка веде від України у Месопотамію, показуючи шлях трипільців-араттів, який вони пройшли, аби заснувати шумерську цивілізацію16. Очевидно, Міністерство науки і освіти особливо не хвилює ні те, як сприймуть розповіді про Аратту на іспиті у вищих навчальних закладах, ні тим більше те, як все це псевдонаукове марення виглядає з-за меж нашої країни.
Тепер дещо про те, як цей тріумф паралельно-альтернативної історії може виглядати збоку. Як реагують сусіди на араттознав-чі праці, видані в Україні? Природно, їх у першу чергу читають у Росії, тож цікава й доволі показова реакція читаючої публіки там. Одні розглядають сучасні історичні українські міфи, як незграбні потуги обґрунтування легітимності самостійної української держави. Повз таких читачів не пройшов і той факт, що фантастичні ідеї про джерела української державності поширюються не тільки мас-медіа, але й за допомогою підручників для шкіл і вузів. З іншого боку книги про Україну, як батьківщину аріїв і найдавнішої у світі держави Аратта, часом всерйоз сприймаються російськими журналами, які вважають себе цілком респектабельними. Загалом же, ніде правди діти, ці українські доісторичні міфи менш популярні серед адептів російського “арійства”, котрі відстоюють первородство своїх предків.
Крім того, критиками також були відзначені явні елементи містики й окультизму в працях українських міфотворців, зате досить перспективною здалася ідея слов’янсько-арійської єдності. Адже у свій час у Росії місцеві “альтернативні” історики вигадали ще одну "найдавнішу” країну, праматір всіх земних цивілізацій -слов’янську Гіперборею, сховану у вічній мерзлоті за полярним колом. Цікаво, що деякі з них (приміром, А. І. Асов) не тільки помітили, але й зуміли зв’язати “Праслов’янську Аратту” Ю, О. Шилова з Гіпербореєю, вважаючи араттів-трипільців, з одного боку, не ким-небудь, а нащадками мешканців Атлантиди, а з іншого (що не дивно для росіян) “молодшими братами” гіпербореїв-руси-чів17. Атланти-аратти-українці в черговий раз виявилися додатком до великої й славної історії північного сусіда, цього разу гіперборейсько-російського народу. Але до чого тут історична наука?
Одначе, далеко не всі такі свідомі росіяни вважають українців нащадками аріїв. Наприклад, відомий своїми альтернативними історичними концепціями В. М. Дьомін18. Причина проста: оскільки українці - нащадки, як стверджується, трипільців, а трипільці, на думку деяких учених, - семіти, то семіто-трипільці аж ніяк не можуть бути аріями! Тим більше, що ствердилася думка про протиставлення мирних хліборобів до і ндоє в роп ей ців-трипільці в войовничій “індоєвропейській расі” пастухів-степовиків. Однак, у В. М, Дьоміна аратто-трипільці не такі вже й мирні, а шкідливі істоти, які сповнені підступів проти аріїв-русичіе. Що ж стосується доробку Ю. О. Шилова, то його В. М. Дьомін оцінює так: "...Деякі при житті здаються великими, а через час їх вважають посередностями. Відносно згаданих істориків (Б. О. Рибакова і Ю. О. Шилова. - М. В.) можу сказати тільки те, що вони помилилися у своїх оцінках трипільської й араттської культур”19.
16
Білоусько О. А. Україна давня: євразійський цивілізадійний контекст. - К.: Генеза, 2002. - 272 с., карти, табл., іл.
17
Асов А.И., Коновалов М.Ю., Ильин П.В. Древние арийцы. Славяне.Русь. -М.:, Вече, 2002.-С. 12-17.
18
Демин В. М. От ариев к русичам (от Древней Арии до России). Древняя история Русского Народа. Третье издание, переработанное и дополненное. М. -Омск.: Русская Правда, 2003.