Мал. 1. Клинописна табличка з текстом, що оповідає про подвиги Епмеркарау боротьбі з Араттою. Внизу-клинописний напис “Аратта".
 |
|
Мая. 2. Карта вірогідного шляху з Уруку до Apamrrtu |
|---|
 |
 |
|
Мал. 4, Вид па Кам’яну Могили та плита із петрогліфами. |
 |
|
Рис. 5. Тертертсыа та&шчки, друга половина VI тис. дон-е. |
Мал. 6. Розпис на зовнішній стіні музею “Придавня Аратта-Україна” у с. Трипілля Обухівського району Київської області.
Треба відзначити, що в інформаційному просторі Росії достатньо виступів проти псевдонауки20. Російською сходознавчою школою встановлено, що так звана “ведична культура” складалася в Індії вже після приходу туди індоаріїв, а знахідки у Кам'яній Могилі не мають ніякого відношення до Шумеру. Чимало написано в Росії і про те, що історичні побудови А. Г. Кіфішина та Ю. О. Шилова не мають відношення до науки. Спростовуються домисли про тотожність трипільської культури й Аратти, про мандрівних жерців-брахманів в Україні “індарійської культури”, що процвітала в степах. Однак неоязичницький журнал “Спадщина предків” де була поміщена критична стаття, у тому ж номері рекламував книгу Ю. О. Шилова “Прабатьківщина аріїв” як “новий розділ, відкритий у світовій археології”
У ставленні росіян до творчості “українських братів” з яким легко познайомитися на інтернет-форумах, помітні як презирство, так і співчуття до бідних далеких родичів із глухої провінції, що з’їхали з глузду. Тим більше, що в Росії нині не є проблемою прослухати серйозний курс лекцій з історії Давнього Сходу, в якому поважні вчені викладають цілком наукові версії історії Аратти. Зрозуміло, не згадують вони в цих лекціях ні про яку “праслов’янську Аратту”21. Українські студенти такі курси поки що прослухати не можуть, часом навіть у новітніх вітчизняних підручниках інформацію про справжню Аратту не знайти22.
Зазначу насамкінець, що міфи в політиці - штука, може, й необхідна, але доволі підступна й небезпечна - прикладів чого ми достатньо бачимо в недавнії! історії XX століття. Країни, що обґрунтовували свою політику (особливо зовнішню) історичними міфами (згадаємо СРСР та Німеччину 30-40-х років,) прийшли до жалюгідних результатів. Правда, окремі люди, котрі виклали та наполегливо пропагували ці міфи, зуміли на певний час зовсім непогано влаштуватися в реальному житті.
Але навряд чи Україні варто наступати на ті ж граблі на початку третього тисячоріччя, пред’являючи сумнівні права на історію й спадщину легендарної Аратти. Поки в Україні народні міфотворці та окремі народні обранці продовжують пошуки глибокого трипільського коріння українців, в Росії від міфічних предків - гіпербореїв (яких рекламували на рівні Державної Думи) - перейшли до більш практичних тем, значно важливіших для сьогоднішньої Росії, крім того, простіших, а тому й зрозумілі-іних широкому загалу. Під патронатом Президента В. В. Путіна академічними вченими була сформульована концепція давньої історії східних слов’ян, співзвучна сьогоднішній російській національній ідеї. У своїй історичній частині вона проста, зрозуміла й відтончена: давнє місто Стара Ладога в нинішній Новгородській губернії було засноване близько 755 p.,тож саме воно,а не Київ є справжня “мать городов русских” Помилявся Нестор-літопи-сець.,. А державність у часи князів Рюрика й Олега, виявляється, була принесена на береги Дніпра з півночі. Перші князі тепер вже бачаться як напівваряги-напівросіяни. Росія XXI століття виявилася навіть більш терпимою і прихильною до норманської теорії, проти якої російська національно свідома Інтелігенція боролася від часів М. В, Ломоносова. А Київ - то тепер лише третя столиця Русі (після Старої Ладоги і Рюрикова городища). І якщо нині столиця Росії в Москві, то це лише відновлення історичної справедливості. А ота київська державність - то не що інше, як прикре і тимчасове непорозуміння...
Можливо, в Україні настав час полишити заняття міфотворчістю? Можливо, нам варто звернутися до більш актуальних проблем, наприклад, збереження й наукового вивчення нашої унікальної культурної спадщини, ц популяризації та раціонального використання, в тому числі в контексті сучасної політики? Відзначимо, що література, подібна до нашого вітчизняного “араттознав-ства”, видавалася, видається й буде видаватися в усьому світі. В Україні такі доробки стали доступними в російському перекладі -працями фон Денікена, Захарія Ситчина, академіка Фоменко завалені наші книжкові прилавки. Проблеми не в наявності чи відсутності такої літератури, складність полягає у відсутності простого і ясного науково-популярного викладення питань давньої історії.
21
Абоу Аль-Хассан Махмуд Бакри Моусса. Лекция 2. Город Аратта в шумерском Эпосе; Лекция 3. Локализация Арагты //История Древнего Мира. Курс лекций. - http://www.humanities.edu.ru/db/m$g/3 IS5; http://www.humanities.edu. ru/db/msg/3186.