Ведмедик починає пояснювати
Ледь я зробила кроків зо два в зазначеному Ведмедиком напрямку, як відразу остовпіла. Казна-звідки просто переді мною виріс папуга. Та який! Величезний — завбільшки з людину, — одягнений у фрак з краваткою-метеликом і чомусь дуже блідий:
— Прекрррасно! Брравіссімо! Крраса врразлива й вимагає супррроводу! — галантно вклонилась дивина. Папуга хоч і говорив, однак робив завеликі паузи між словами.
— О ні! — простогнала Ведмедик, намагаючись вирвати мене з чіпких обіймів папуги. — Вибачте, Ангеліна — моя підопічна, і ми знаємо, куди йти.
— Кррадете перрспективи, кррихітко! — докірливо кинув папуга. — Конферрансьє, що виррішив прровести кррасуню до шатрра конкуррсанток — ррідкісне явище. І ррідкісний дарр світобудови!
— Ну, загалом, так, — понуро погодився мій Ведмедик і мовчки побрів поряд.
Зізнатися, я нічогісінько не второпала з їхнього діалогу.
— Ведмедику, поясни! — довелося благати мені.
— Шановний, ми, зрозуміло, з радістю підемо у вашому супроводі, — Ведмедик виявила справжні дива дипломатії. — Але, будь ласка, дайте нам побалакати по секрету. Знаєте, скільки всього ми з підопічною хотіли б обговорити до того, як вийдемо на загальний огляд!
— У шатррі конкуррсанток не побалакаєш по секрету! — багатозначно протяг Папуга. Як виявилося, ця фраза означала його згоду залишити нас наодинці. Важке крило неохоче забралося з мого плеча, і папуга цілеспрямовано покрокував уперед, вочевидь скривджений нашою неуважністю. Ми з Ведмедиком перешіптуючись пленталися слідом. Навкруги, скільки сягало око, розлягалися зелені пагорби, подекуди прикрашені квітчастими галявинами.
— Ти зовсім здуріла?! — у розмові зі мною Ведмедик, як і її Тамарка, виявляла надмірну тактовність. — Ми ж тебе за Ангеліну видаємо! — я по-справжньому злякалася, й Ведмедик заходилася виправлятись: — Ні, не в тому розумінні. Я й забула, що у вас в реальному світі, коли кажуть «ми тебе за такого-то видаємо», то мають на увазі, що заміж. Я маю на увазі, що всі повинні думати, що ти — Ангеліна. Тому візьми собі за правило тримати свої здивовані вигуки при собі…
— Втримаєш тут, аякже, коли така дивна істота тебе під крило бере. Ні, я не про тебе. До тебе я вже звикла, я про папугу…
— Це папуга Петруша з селища одиничних фантазій, — охоче взялася пояснювати Ведмедик. — У його селищі живуть ті, хто не підлягає жодній класифікації та не робить ніякої загальноприйнятої справи. Придумали тебе одного разу, повірили в тебе настільки, що ти реалізувався в нашому світі, а потім забули. Ось ти й залишаєшся жити в селищі Одиничних Фантазій.
— Яка ж він фантазія? Звичайний папуга. Тільки великий дуже. І якийсь блідий…
— Ще б пак! Зумисне щоранку купається у відбілювачі! Йому здається, що його натуральне забарвлення надто строкате і яскраве… У Петруші пунктик. Він хоче бути аристократичним. Ретельно стежить за собою, добирає слова під час розмови… Так що ніякий він не звичайний. До речі, він буде ведучим на конкурсі. І взагалі, він — головний конферансьє нашого світу. Проводить усі заходи. Це, до речі, дуже приємно, що він нас помітив і вирішив особисто провести до намету учасниць. Виходить, ти не серед останніх.
— У кого? І, скажи відразу, в що це мені виллється?
— У журі, звісно! Може, навіть і в самого Принца. Ото Царівна, певне, розпсихується.
— Б-р-р-р! — я зовсім заплуталася.
— Ну, дивися: що таке наш конкурс? Це, по суті, початок весілля Принца з Царівною. Ну, так уже в нас повелося, що Принц не може одружитися просто так. Він повинен організувати конкурс красунь і оженитися на переможниці. Претендентки з усього світу фантазій посилають заявки на конкурс. Найкращі з них шляхом все-народного голосування виходять у фінал. Журі під головуванням Принца вибирає суперфіналісток. Власне, за участь у суперфіналі і ведеться боротьба. Знаєш, який кльовий подарунок отримує суперфіналістка? А скільки пошани! О! Від заздрощів здохнеш! Ну, а головна переможниця — ім’я її давно відомо, бо вони з Принцем із дитинства заручені й не влаштовували б конкурсу, якби не збирались одружитися — стає законною дружиною Принца. Всі раді й щасливі, урочистий весільний бал, святковий феєрверк. Найвидатніші діячі нашого світу негайно звертають увагу на суперфіналісток і засипають їх дедалі новішими подарунками… Скажи, хіба не здорово? Ось такі в нас чудові традиції!
Ведмедик демонструвала свій патріотизм, а я й досі не до кінця з’ясувала, що ж тут врешті-решт відбувається.
— Але якщо все вирішено заздалегідь, чому ти думаєш, що Царівна засмутиться? Мені б зовсім не хотілося гнівити сильних світу цього.