— Ми пропонуємо вирішити цю проблему миром. Вам потрібно, щоб відбувся конкурс? Будь ласка, хай відбувається. Вам потрібно, щоб ті, хто програє, пішли комусь на поживу? Нехай так і буде. Потрібно просто зробити, щоб таких, хто програє, не виявилося серед нас. Знаєте, як у модних журналах? Оголошується конкурс, усі шлють свої фото. Думаєте, там залишається одна переможниця? Ні! В кожному конкурсі мінімум десяток номінацій. Міс Екстравагантність, Міс Оригінальність, Міс Права Брова, Міс Лівий Нижній Зуб… Та мало там скільки ще можна придумати титулів! І все — чесно. Брови в Міс Права брова й справді найгарніші з-поміж усіх конкурсанток. Розумієте, до чого ми хилимо? Дайте кожній учасниці конкурсу якийсь титул. Сама Міс Чарівність — ну, тобто наша Царівна — отримає в нагороду Принца, решта — призи й пошану. Не буде таких, що програли, то й Дракон не отримає нічого й буде, уявіть собі, дуже задоволений. Ну? Згодні?
Тиша, яка була відповіддю, мало не оглушила мене. На жодне запитання у своєму житті я ще не чекала відповіді так напружено.
— Ні! — тяжко зітхнув Король. — Обставини склалися так, що…
— Та що ж це за такі обставини? — не витримала я.
— О! Та ви, як я бачу, агітуєте за революцію? Бунт проти обставин? Вас потрібно заарештувати як державного злочинця, дитинко…
— Не вийде, я вже заарештована як фіналістка конкурсу, — доволі різко відповіла я.
— Обставини в нас тут найголовніші. Найпотужніша людська віра — це віра у владу обставин. Колись обставини складалися так чи інакше й від цього народжувалися закони нашого світу. На варті цих законів тепер стоїть безліч істот. Висловлюватися про обставини зневажливо є порушенням закону, — все це шепотіла мені в спину Ведмедик. — Ніхто не може глузувати з них або порушувати їхні закони. Навіть Король у власному королівстві не може піти проти волі обставин.
— Сподіваюся, ти вигадуєш? — без жодної надії на успіх запитала я. Ведмедик тільки похмуро гмикнула у відповідь.
— Не потрібно нікого страчувати, тату! — втрутився Принц. — Дівчинка зробила чудову пропозицію. Багато номінацій у конкурсі — це ж той самий необхідний нашому королівству гуманізм! Уяви: в інших королівствах будуть скривджені, які програють у конкурсах красунь, а в нас — не буде. Ми прославимося, як ніхто у світі!
— Ви чудово засвоїли уроки дипломатії, сину мій, — холодно мовив Король. — Але я залишуся непохитним. Переможниця буде одна, решту фіналісток, віддаючи данину традиціям, ми пошлемо…
— Годі! — не витримала Царівна. — Припиніть негайно! Як ви можете так спокійно говорити про те, що посилаєте людей на неминучу загибель?!
— Не так уже й спокійно, — образився Король. — Я трішки нервую, про що свідчать аристократичне здригання кінчиків пальців. Вам хіба не видно?
— О! Які там пальці, про що це ви? Скасуйте конкурс, скасуйте високосний рік, скасуйте одну переможницю! — Царівна майже кричала. — Через вашу гру в традиції можуть обірватися чудесні життя!
— Чудесним життям — чудесне обривання, — замислено промовив Король, а по тому раптом насупився: — Але ви, здається, грубіяните мені, дівчинко?! Мені! Самому Королю! І після цього ще плекаєте надію стати моєю невісткою? Виключено! Я не дозволю синові одружитися із грубіянкою! — Король розійшовся не на жарт.
— Але тату! — підхопився з місця Принц.
— Нас ображають, сину мій, а ми повинні їх слухати?! Негайно повідомляю набір нових учасниць для конкурсу…
— Не можна, тату! — Принц із останніх сил намагався залишатися спокійним. — За законами обставин, поки не скінчився один конкурс, наступного починати не можна! Ми повинні довести все до фіналу…
— Кгм… Проти обставин не підеш. Гаразд. Тільки я все одно скористаюся своїм батьківським правом і забороню тобі одружуватися. Якщо вона зараз — ще в статусі нареченої — вже намагається всіх нас виховувати, уявляєш, що буде, коли стане дружиною!
— Якщо ви зараз, коли я вам ще ніхто, вже намагаєтеся знищити всіх моїх подруг, то уявляєте, що буде, коли я стану членом вашої родини?! — не вгавала Царівна.
— Жах! Хамство! Варто, схопити її! — обурився у відповідь Король.
— Кошмар, кошмар, що ж робити? — голосив Принц. А ми всі з роззявленими ротами й відпалими щелепами спостерігали цей майже сімейний скандал і розуміли, що саме так, через якісь безглузді образи та зопалу кинуті слова, руйнуються чиїсь життя…
— Годі! — раптово усе згасло й замовкло. У напливі почуттів Царівна висмикнула якийсь шнур із розетки. — Ніколи, ніколи, ніколи більше з ним не розмовлятиму! Це не король — це справжній деспот!