Ставлення корейців до емпатії
Безумовно, корейці — не чудовиська, вони цінують емпатію, як і нунчі. Власне, у них навіть є прислів’я про важливість емпатії: «Піди деінде й подумай» (цей корейський вираз китайського походження вимовляється як «юк чі са чі»). Інакше кажучи, «поглянь на ситуацію з іншого ракурсу». Еквівалентом могло б слугувати «стань на місце іншого». Проте, як бачите, між двома цими виразами є певна різниця. У корейському варіанті «піди деінде й подумай» означає просто рух, зміну місця або, в умовах використання нунчі, споглядання збоку. А от у виразі «стань на місце іншого» зазначено мету цього переміщення — він означає «спробуй уявити, що ти хтось інший».
Ця метафора про захоплення чужого місця завжди видавалася мені неприйнятною. Саме такий підхід штовхає нас до відмови від чогось свого. Крім того, він передбачає порушення особистого кордону: якщо ви не можете зрозуміти іншу людину, доки не станете на її місце, то потрібно наблизитися до неї настільки, що навряд чи якась життєва ситуація цього вимагає.
Ставши на чуже місце, ви послаблюєте власну здатність проаналізувати проблему — та й ситуацію загалом — об’єктивно. Якщо перефразувати слова відомого французького письменника XIX століття Гі де Мопассана, Ейфелева вежа — це єдине місце в усьому величезному Парижі, звідки Ейфелеву вежу не видно. Ставши на місце іншої людини, неможливо сприймати її об’єктивно, адже ви надто близько до неї.
Припустімо, ви активуєте всю свою емпатію, але залишаєтеся ні з чим, бо не проживали того, що відчуває ваш співрозмовник, і не можете уявити себе в такій ситуації. То що, треба сказати: «Вибач, не розумію»?
Як хірург може оперувати пацієнта, цілковито пройнявшись його болем? Одна з моїх найближчих подруг — лікарка. Вона не дозволила б мені стати її пацієнткою. Чому? Тому що надмірне співчуття до мене як до подруги завадило б їй об’єктивно оцінити стан мого здоров’я.
Справжній майстер нунчі може зрозуміти почуття іншої людини незалежно від того, «резонує» він з нею чи ні. Використання нунчі означає, що ви розумієте ситуацію, навіть якщо не маєте нічого спільного зі співрозмовником. Навіть якщо ви спілкуєтеся різними мовами.
У західних культурах часто засуджують мовчазні роздуми, аж до жахливого абсурду: коли після нашого запитання хтось мовчить, думаючи над відповіддю, ми кажемо: «Агов, Земля викликає Тома! Ти мене почув?»
Люди, які не можуть впустити тишу до свого розуму, узагалі не здатні використовувати нунчі. Важливість притишення думок стає зрозумілішою, якщо згадати, що нунчі не цілковито обумовлене культурою — багато в чому це вроджена здатність. Нунчі ґрунтується на повазі до всіх п’яти чуттів, інтуїції (яку багато сучасних ґуру називають «шостим чуттям») і давньої, мудрої частини мозку, яка відповідає за інстинкти.
Певною мірою мозок можна поділити приблизно на три частини. Перша, неокортекс, відповідає за те, що ми називаємо раціональним мисленням, і в приматів становить основну частину кори головного мозку — це так звана нова кора. Неокортекс еволюціонував останнім, а в житті окремої людини його формування потребує більше часу, ніж формування інших частин мозку. Інакше кажучи, це наймолодша мозкова ділянка, яку, утім, уважають «найрозумнішою».
Друга за віком частина — це лімбічна система, яка є в усіх ссавців. Вона відповідає за емоції. Найстаріша ж — базальні ганглії, «мозок плазунів», який відповідає за інстинкти й виживання. Зони мозку, відповідальні за нунчі, так би мовити, розподілені в усіх цих трьох частинах — неокортексі, лімбічній системі й базальних гангліях, — і неокортекс відіграє тут аж ніяк не провідну роль.
Сучасні люди Заходу найбільше цінують саме свій величезний неокортекс. І це зрозуміло, адже без нього ми не були б людьми. Проте він зчиняє багато галасу, заважаючи нам почути щось важливе від інших частин мозку — та й тіла загалом.
Щоб налаштуватися на давні й мовчазні частини мозку, які відповідають за інстинкти, потрібно навчитися певним прийомам, які допоможуть притишити голосну й вимогливу молодшу частину мозку (часом її називають «мавпячим мозком», оскільки вона завжди намагається дотягтися до чогось нового). Саме тому духовні лідери й філософи — від Будди, Ісуса, Марка Аврелія, талмудистів, ранніх католицьких схоластів до Екхарта Толле — закликали людей до медитації, молитов і мовчазливості. Зберігання спокою — найкращий спосіб вправляння в нунчі.