Выбрать главу

Тож як вам зрозуміти, чи повторювати спробу? Найбільше спантеличує те, що успішні люди в промовах під час отримання чергової нагороди часто наголошують: «Ніколи не здавайтеся». І ваші друзі, мабуть, повторюють цю пораду.

Я теж воліла б заохотити вас не відмовлятися від мистецтва… проте вам украй потрібно відмовитись від оцінки ваших здібностей з боку рідних і друзів. Вони надто близькі вам, тому не можуть бути об’єктивними. Одна з важливих передумов нунчі — а отже, і успіху — це сміливість перед правдою, навіть якщо вона вам неприємна. Покійний нині музикант Джон Леннон у часи ранньої юності навчався в художньому коледжі. Судячи з його малюнків, він був доволі обдарованим митцем. Проте якби Леннон уперто наполягав на тому, що стане наступним ван Гогом, оскільки його матінка вішала його малюнки на холодильник, то ніколи не заснував би гурт «Бітлз».

У творчості, як і в усьому іншому, треба розрізняти компліменти, викликані захватом від вашого таланту, і компліменти від людей, які люблять вас і не хочуть засмутити. Справжнє нунчі вимагає, щоб ви запитали в себе: «Хто зробив цей комплімент і чому?» — і дослухалися відповіді, навіть якщо хотіли б почути зовсім не це.

Люди без нунчі. Тип 7: Зануди

Французькою мовою слово ennuyeux означає водночас і того, хто розповідає щось набридливе, і того, хто вас дратує. Якщо існує у світі мова, просочена глибоким розумінням людської вдачі, то це французька.

Можна подумати, що зануди нікому не шкодять, проте всі їх ненавидять. Як писав Оскар Вайлд, зануда — це людина, яка позбавить вас насолоди від самоти, не подарувавши насолоди від спілкування.

Зануда такий набридливий не тому, що в його історіях бракує перегонів або вибухів; він набридливий, бо не чує нікого іншого, а його відповіді не співвідносяться з тим, що йому щойно сказали. Наприклад, якщо хтось скаже: «Прикро, що Джин не прийшов. Не знаю, чи ти чув. Він потрапив у жахливу аварію!», то зануда відповість: «Знаєш, одного разу я теж бачив автомобільну аварію. Там був той олень…» — і почне патякати про якісь дрібні подробиці тієї аварії, навіть не поцікавившись, чи з Джином усе гаразд.

Ніхто не поводиться набридливо зумисне; зазвичай таке відбувається, коли людині страшно мовчати. Саме тому здатність до мовчазності й небагатослівності надзвичайно важлива для доброго нунчі.

Ніхто не викликає більшої приязні, ніж той, хто вас слухає, налагоджуючи таким чином емоційний зв’язок з вами. І ніхто не буває більш набридливим, ніж той, хто змінює тему розмови так, щоб опинитися в центрі уваги, або самостверджується за допомогою власного марнослів’я. Такі зануди насправді вас не слухають, вони лише чекають своєї черги заговорити.

Наступного разу, коли хтось розповість вам про своє життя або поділиться з вами власними думками й почуттями, у відповідь не починайте балачок про себе. Це дійсно складно, чи не так? Показовим видається те, що нам складно уявити відповідь, яка не стосувалася б нас особисто. Проте вашим співрозмовникам не потрібно, щоб ваша історія була кращою за їхню. Їм треба знати, що ви їх слухаєте. Зрештою, так ви значно ліпше порозумієтеся.

Люди без нунчі. Тип 8: Ті, хто каже: «Проте саме так усе відбувалося в моєму оточенні!»

Можливо, говорячи так, ви маєте на увазі, що саме так усі поводилися у фірмі, де ви раніше працювали. Або так заведено у вашому рідному містечку. Або такі вже традиції в культурі вашого народу. МЕНІ НАЧХАТИ! Швидке нунчі означає, що треба пристосуватися до теперішньої ситуації незалежно від того, що ви робили чи говорили за інших обставин.

Можу навести доволі сумний приклад. Ця історія, яка сталася в Нью-Йорку 1997 року, навіть привернула увагу міжнародних ЗМІ. Туристка з Данії пішла обідати в ресторан у районі Іст-Віллидж у окрузі Мангеттен (на той час це був аж ніяк не найбезпечніший район Нью-Йорка), залишивши своє чотирнадцятимісячне дитя в дитячому візочку на хіднику перед рестораном. Занепокоєні перехожі викликали поліцію. Батьків маляти заарештували за звинуваченням у загрозі життю дитини. Дитину в них відібрали й на декілька днів віддали службі опіки. Мати й датська преса висували аргумент про те, що в Данії, у рідній країні жінки, цілковито нормально залишити дитину на свіжому повітрі, а не закочувати візочок у повний тютюнового диму ресторан.