Запускаючи повітряного змія, ви не можете просто жбурнути його догори й чекати, що він величним соколом порине в небо. Щонайперше ви маєте визначити, звідки дме вітер: зазвичай можна змочити палець і підняти його догори або ж просто подивитися на дерева й траву навколо. Нунчі працює за таким же принципом. І пам’ятайте про невід’ємну рису вітру: він змінює напрямок, коли йому заманеться, а не тоді, коли хочете ви.
Швидке нунчі передбачає здатність визначити, що відбувається в приміщенні, коли ви туди заходите. Як і здатність постійно уточнювати свою оцінку ситуації відповідно до змін навколо. Соціальні взаємодії надзвичайно швидкоплинні: навіть на похороні бувають кумедні миттєвості, і люди можуть бути вдячними за них. Тож пильнуйте, що насправді відбувається, і прилаштовуйтеся до змін, а не чіпляйтеся за уявлення про те, як має бути. Наприклад, на поминках в Ірландії люди інколи розповідають кумедні історії про померлого. Проте це не означає, що ви можете спокійнісінько припхатися на ірландський похорон і почати жартувати про те, як старенька (хай земля їй буде пухом) злягалася з половиною села, коли їй сімнадцяти не було. Варто докладати зусиль, щоб, перебуваючи в кімнаті, справляти таке ж враження, як гігантський персик Джеймса, кулястий та обтічний.
Якось я почула історію про королеву Великої Британії, з якої випливає, що її величність — майстриня швидкого нунчі, хоча ніколи й не чула цього слова. На прийомі в Букінгемському палаці іноземний високопосадовець випив воду з посудини для миття рук. Присутні жахнулися від такої етикетної помилки, але королева, щоб урятувати гостя від ганьби, узяла свою посудину для миття рук і ковтнула з неї води. Інші, наслідуючи її приклад, учинили так само.
Королева виявила виняткове нунчі: вона могла б увічливо натякнути гостеві, що вода в цій посудині — не для пиття. Але зрозуміла, що цей випадок може осоромити її гостя, тому швидко вжила заходів, щоб уникнути його ганьби. Ті, хто теж відпив води з миски для миття рук, продемонстрували спритне нунчі. Вони змогли подолати звичку, яка ґрунтувалася на їхніх знаннях про те, що пити з миски для миття рук — неприйнятно. У цій ситуації вони зрозуміли, що зараз треба вчинити саме так.
Пильнуйте, коли вітер змінюється. Самі змінюйтеся відповідно до цього, щоб підтримувати гармонію в ситуації загалом.
Утім, ніхто не каже, що під тиском оточення ви повинні чинити щось, на ваш погляд, неприйнятне. Участь у цькуванні, домаганнях або інших антисоціальних діях, які відбуваються у вашому оточенні, аж ніяк не відповідає вимогам нунчі.
Il faut tourner sept fois sa langue dans sa bouche avant de parler.
(Перш ніж говорити, сім разів язиком у роті поворушити треба.)
Французьке прислів’я
Слова ноги мають.
Моя мама
Коли я навчалася в корейській школі, ніхто ніколи не підіймав руки під час уроків, щоб щось запитати. Не було жодного правила, яке забороняло б розпитувати вчителя, просто ніхто так не робив. Запитання вчителеві інші сприйняли б як егоїстичне переривання уроку. Навіщо зупиняти викладання матеріалу й позбавляти всіх змоги отримати інформацію лише для того, щоб щось для себе з’ясувати?
Цей факт шокує більшість людей західної культури. Часто вони навіть уважають, що я перебільшую. Але спробуйте подивитися на це з іншого боку: під час мого навчання в класі було шістдесят учнів, тож, якби лише десять відсотків з них ставили запитання, освітній процес був би просто неможливим. Безперечно, відповідь на запитання одного з учнів може цікавити й інших, проте, імовірніше, вони навчилися б більшому, якби вчителеві дали змогу завершити викладати матеріал.
Що ж відбувалося, якщо й після уроку учень мав запитання? Із цим не виникало проблем: треба було піти на консультацію на перерві чи після уроків. Учителі заохочували нас підходити до них у позанавчальний час — і щедро надавали нам уваги.
Звичай не ставити запитань під час уроку — одна з причин того, чому корейські діти так швидко навчаються нунчі.
У мене, дванадцятирічної дівчинки, яка виросла в Америці, цей звичай викликав культурний шок. Але я засвоїла два цінних уроки: 1) якщо почекати доволі довго, можна отримати відповіді на більшість своїх запитань; 2) слухаючи, дізнаєшся більше, ніж говорячи.