Вони мені не зателефонували. Не знаю, чи вдалося їм знайти когось на цю посаду. Відомо лише, що менше ніж за рік мені від імені тієї ж компанії написав у мережі LinkedIn уже інший менеджер з персоналу й запропонував ту ж роботу. Інакше кажучи, у компанії не вдалося утримати на роботі не лише того, кого вони прийняли замість мене, а ще й менеджера. І мені нескладно було передбачити це впродовж перших декількох хвилин першої співбесіди з представником відділу кадрів.
Під час будь-якої співбесіди дозвольте співрозмовникові говорити якнайбільше. Стримуйте своє бажання перервати його й розповісти, як чудово ви впораєтеся з роботою. Чому? Тому що людина, яка проводить цю співбесіду, розкриє вам карти й надасть саме ту інформацію, яка вам потрібна: кого вони шукають, у чому полягають цінності компанії, можливо, навіть чому посада, на яку ви претендуєте, взагалі звільнилася. Знаючи все це, ви впевнено зможете сказати саме те, що треба.
Яке найбільше джерело влади над іншими людьми, яку нам надає нунчі? Це людська балакучість.
Багато людей, які шукають роботу, дратуються, якщо на першому етапі з ними проводить співбесіду менеджер з персоналу, а не керівник відповідного проекту, який остаточно вирішує, чи приймати кандидата на посаду. Але чому? Співбесіда з менеджером — це справжній подарунок долі. Завдання менеджера з персоналу — розхвалити компанію, тож він буде багато говорити. Ваше завдання — не зупиняти його, доки йому вже буде нічого сказати. Такий підхід допоможе вам отримати більше інформації про майбутню співбесіду з керівником проекту, ніж будь-яке спілкування віч-на-віч із самим цим керівником.
Хай як менеджер з персоналу намагатиметься замилити вам очі, звертаючи увагу на натяки, ви зможете скласти цілісне уявлення в стилі вестерну «Хороший, поганий, злий». Вам фактично надають сценарій, за яким ви мусите діяти до кінця співбесіди.
Усе зводиться до правила нунчі № 4: «Ніколи не нехтуйте змогою помовчати». Якщо ви зачекаєте, на більшість ваших запитань знайдуться відповіді, і вам не потрібно буде говорити жодного слова.
Згадайте правило нунчі № 3: «Щойно зайшовши в кімнату (у цьому разі — опинившись на новій роботі), пам’ятайте, що всі інші були тут довше, ніж ви». Спостерігайте за іншими, щоб отримати інформацію. Будь ласка, не намагайтеся справити враження, жартувати чи пригощати всіх суші в перші декілька днів. Така поведінка аж ніяк не призводить до тих наслідків, яких очікують люди, які так чинять. Вам і справді треба знайомитися з усіма новими для вас людьми, але переважно для того, щоб скласти про них уявлення, а не задля пошуку підтримки чи пліток. Спостереження мусить мати вищий пріоритет, ніж намагання бути чарівним.
Не розкривайте жодної особистої подробиці про себе, коли цього можна уникнути, навіть якщо ця особиста інформація здається вам цілком безпечною, наприклад, про те, де ви живете або скільки маєте дітей. Говорячи про себе, ви блокуєте своє нунчі, оскільки забуваєте про співрозмовника.
Запам’ятайте: на новому місці роботи протягом перших місяців спостереження це головне. Є таке старе прислів’я: «Добре ім’я краще, ніж багатство». Інакше кажучи, якщо ви насамперед створите собі репутацію відповідального та працелюбного співробітника, потім люди пробачатимуть вам значно більше помилок у роботі.
Я вас розумію. Можливо, ситуація з вашою роботою настільки жахлива, що жодна з моїх порад не викликає у вас ніякого відгуку. Може, ваш колега — збоченець, шеф — садист, а умови оформлення лікарняного — нелюдські. Усе залежить від вашої галузі, загального стану економіки й потреби утримувати родину: імовірно, ви просто не можете дозволити собі змінити місце роботи.
У такому разі хочу запропонувати вам пораду корейського буддистського монаха Геміна Суніма, автора міжнародного бестселера «Усе побачиш, коли пригальмуєш. Правила виживання у метушливому світі»[55]:
55
В українськомовному перекладі книга вийшла 2019 р. у видавництві