І навпаки, люди, яким бракує нунчі, виснажують нас у подорожі та спричиняють численні сварки. Ми часто чуємо, що пари розпадаються після тривалої спільної подорожі — а іноді навіть під час неї. Причина полягає в тому, що брак нунчі опиняється в центрі уваги саме у незвичному оточенні, і друга людина в цих взаєминах не вірить власним очам.
Мандрівники без нунчі випорожнюються в біде. Вони випадково ображають місцевих мешканців. Витрачають гроші на вуличні картярські ігри або сплачують зависоку ціну на ринку, тому що уявлення не мають, скільки має коштувати сир. Дозволяють шахраям відволікти себе, а потім поцупити гроші. Вони ходять у небезпечні райони незнайомого міста, бо не помічають, що там їм щось може загрожувати. Влаштовують істерики, оскільки бояться загубитися. Іноді своїми вчинками навіть наражають на небезпеку тих, хто подорожує разом з ними. У такі миттєвості нестача нунчі вже не здається кумедною, і від думки про те, що подібна поведінка дещо дратує, свідомість переходить до… «Поряд з цією людиною я почуваюся в небезпеці. Невже я дійсно хочу підтримувати з нею дружні/романтичні стосунки?»
Людям без нунчі так складно подорожувати, тому що вони схильні до невротичного страху змін. Невипадково нездатність пристосуватися до змін — чільний фактор під час розлучення. Адаптація до змін — головний хист справжнього майстра нунчі.
Попри те що ви навряд чи виявитеся людиною без нунчі, навіть частковий брак нунчі завадить вам насолодитися подорожами так, як ви могли б. Отже, ви позбавляєте себе однієї з найбільших насолод у житті — і досвіду, який найкраще розвиває нунчі.
Моя подруга Хелен, яка має бездоганне нунчі, говорить: «Уважати, що всі такі, як ти, — означає припускатися однієї з найбільших помилок у житті». Це правда, коли йдеться про життя загалом. І це правда, коли йдеться про подорожі.
Ось декілька прикладів прохань моїх друзів, які навідувалися до мене в Париж:
• «Скажи їм, що мені потрібно дегустаційне меню на дванадцять страв і всі страви мають бути вегетаріанськими».
• «Скажи їм, що я хочу поговорити з менеджером про надто повільне обслуговування в цьому закладі».
• «Скажи тій парочці, що через їхні цигарки в мене зараз почнеться алергія» (варто зазначити, що цієї миті ми сиділи на терасі ресторану й на всіх столиках стояли попільнички).
Якщо ви не уявляєте, як можна не висувати таких необґрунтованих вимог, дайте світові спокій. Раджу вам сидіти вдома та грати у відеоігри абощо. І нехай ваш закордонний паспорт ось-ось утратить чинність — не поновлюйте його.
Звісно, неможливо знати геть усе про країну, де ви ніколи не були. Ось декілька універсальних правил, які допоможуть вам на 90 % території нашої планети, де живуть люди.
Професор Мінсу Кан — справжній експерт з використання нунчі за кордоном, адже він виріс у сім’ї співробітника дипломатичного корпусу Кореї, тож у дитинстві жив у багатьох країнах світу. Він зазначає, що в Ірані, де він колись мешкав, треба «бути дуже обережним з компліментами: іранець віддасть вам річ, яка вам сподобалася, й образиться, якщо ви не візьмете його подарунок».
Мандрівник, якому бракує нунчі, можливо, відмовиться вірити в існування подібних культурних традицій. Але невже ви гадаєте, що хтось просто вигадує такі історії, коли радить вам поводитися певним чином? Невже ви будете наполягати: «Так, я розумію, що ти кажеш, але мушу залишатися собою»?
Припустімо, що ви завітали до іранського державного службовця. Вражені його дорогою лампою, ви висловлюєте комплімент, і службовець вам її дарує. Гарні новини: у вас з’явилася чудова лампа. Погані новини: ви ніяк не можете визначити, чи хотів господар будинку взагалі комусь віддавати цю лампу. Можливо, він більше ніколи не запросить вас до себе й буде всім розповідати про вас як про жахливого іноземця, який його пограбував, і неважливо, яким був ваш намір.
Мушу визнати, що я сама порушувала це правило (як ви вже знаєте, я не народилася зі швидким нунчі, а розвинула цей хист методом спроб і помилок): наприклад, відмовлялася носити хіджаб у місцях, де мені радили чинити так заради власної безпеки. Мені здавалося, що я роблю важливу заяву з позиції фемінізму, оголюючи обличчя й волосся. Проте насправді я лише даремно витрачала час місцевих мешканців — співробітники мого готелю й поліція мусили повсякчас стежити за тим, щоб ніхто не заподіяв мені шкоди.