б) Колгоспи
Колгоспи, за задумом Сталіна, повинні були стати фабриками зерновиробництва. У 1934 р. в Україні існувало 24 тис. колгоспів, що об’єднали 4 млн селянських господарств, позбавивши їх землі і власності (ЦДАВОВУ, ф. 3470, оп. 1, спр. 72, а. 3). Навесні 1932 р. третина колгоспів, а навесні 1933 р. майже половина колгоспів України не розрахувалися з колгоспниками, тобто не видали їм натуральної і грошової оплати за зароблені трудодні (ЦДАВОВУ, ф. 535, оп. 11, спр. 338, а. 11), позбавивши в такий спосіб 6–9 млн. осіб засобів до існування (Там само, ф. 3470, оп. 1, спр. 72, а. 3). Заборону на видачу хліба колгоспникам ініціював радянський уряд. У 1932 р. колгоспам дозволяв здійснювати оплату праці тільки після виконання державного плану заготівель (Див.: постанова РНК УРСР «Про заходи для посилення хлібозаготівель» від 20 листопада 1932 р. // Вісті ВУЦВК. — 1932, 21 листопада). Правління колгоспів, щоб виконати плани, навмисне скорочували кількість вироблених колгоспниками трудоднів, які підлягали б оплаті (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп. 14, спр. 197, а. 16–17). У липні 1933 р. В.Одінцов (нарком землеробства УРСР) інформував генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора і голову уряду УРСР В. Чубаря про те, що, відповідно до телеграми Сталіна і Молотова він направив проект постанови ЦК і РНК «Про порядок видачі хлібних авансів у колгоспах із врожаю 1933 року на внутрішньоколгоспні потреби», у якому категорично заборонялося витрачати хліб на громадське харчування під час польових робіт. Колгоспники повинні були брати власний хліб на роботу (ЦГАООУ, ф. 1, оп. 6, спр. 312, а. 43). У цьому проекті (який прийняли до неухильного виконання) міститься факт свідомого наміру позбавити селян харчування, що доводить злочинне ставлення комуністичного режиму до українського народу. Політбюро ЦК ВКП(б) на засіданні 10 січня 1934 р. констатувало факти несплати трудоднів членам родин, які померли, або батька чи матері, які працювали в колгоспі (ЦДАГОУ, ф. 27, оп. 14, спр. 197. а. 16–17).
в) Розкуркулення
Політика розкуркулення, здійснена комуністичним режимом в Україні, мала антиукраїнський, винятково грабіжницький фіскальний характер. Її натхненником була ВКП(б) на чолі зі Сталіним. Саме він закликав на XVI з’їзді партії в червні 1930 року «заарештовувати і висилати десятки і сотні тисяч куркулів» (див.: Вісті ВУЦВК. 1930 р. 1 липня). «Можна припускати, що за весь період розкуркулювання (1930–1932 рр.) з України було депортовано близько 85000 селян, майже 350000 втекло з села до міста, а близько 550000 переховалося на інших селах». (Енциклопедія українознавства. Париж—Нью-Йорк: Молоде життя, 1962, т. 4. — С. 1242).
г) Хлібозаготівля
Вона була головною причиною масового голодомору в українських селах. Хліб вилучали в селян насильно, застосовуючи цілий набір карально-репресивних засобів: конфіскацію майна та житла; штраф у п’ятикратному розмірі у порівнянні до обсягу хлібозаготівель; арешт; вирок суду за ст. 57, 8 КК УРСР 1927 р. (Вісті ВУЦВК. 14 липня 1929 р.). «Хлібні штрафи» були смертним вироком для селян, бо їхнє виконання остаточно знищувало їхні продовольчі запаси, прирікаючи сотні тисяч людей на голодну смерть. Про це свідчать листи селян до уряду, які зберігаються в колишніх приймальнях Петровського, Калініна, а також в інших архівних фондах України і Росії. Ось один з них:
«Я багатосімейний, маю 9 душ сім’ї, із яких 6 осіб малолітніх, старшому з них — 12 років. Я все життя трудився і ніколи злочинцем не був. Штраф у сумі 455 руб. непосильний для мене. Для сплати його я повинен зруйнувати своє господарство» (3 листа селянина Китченка В. Г., хут. Китченківка Краснокутського району Харківського округу, Голові ВУЦВК Г. І. Петровському (ЦДАВОВУ, ф. 1, оп. 5, спр. 357, а. 1).
В архівних фондах ЦК КП(б)У, ВКП(б), ВУЦВК, НКРСІ УРСР зберігаються десятки тисяч селянських скарг із викладом жахливих форм терору, здійсненого партійними та радянськими органами під час хлібозаготівель, які призвели до голоду. Вони є письмовим доказом терору голодом проти українських селян. Обсяг вилученого державою хліба в першій половині 1932 року виявився недостатнім. Політ-бюро ЦК ВКП(б), незважаючи на масовий голод у селі, вирішило посилити режим хлібозаготівлі. Уряд УРСР одержав завдання з Москви — заготувати 434 млн пудів хліба, потім його знизили до 356 млн пудів, але воно було нездійсненним… (Комуніст, 10 липня 1932 р.). Для його виконання були створені «надзвичайні заготівельні комісії», наділені необмеженими правами і повноваженнями. В Україні таку комісію очолив Молотов. Вона приступила до викачки хліба 22 жовтня 1932 року. Колгоспам заборонили всяку торгівлю хлібом (ЦДАВОВУ, ф. 24, оп. 13, спр. 81, а. 18–19), а в області і райони були відряджені члени ЦК КП(б)У для контролю за хлібозаготівлями.