— КПРС створила репресивну машину, яка у масштабах всієї України широко застосовувала жорстокі катування та знущання і цим завдала нації непоправних моральних і психічних втрат, тобто, звинувачується у злочинах, передбачених Конвенцією проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи принизливих для людської гідності видів покарання від 10.12.84;
— КПРС перетворила працю громадян України в примусову і тим самим порушила Конвенцію № 29 «Про примусову або обов’язкову працю» від 28 червня 1930 року.
Термін давності притягнення до кримінальної відповідальності за скоєні військові злочини і злочини проти людства на підставі статті 1 «Конвенції про незастосування терміну давності до військових злочинів і злочинів проти людства» від 26 листопада 1968 року не застосовується. (Конвенція ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 11 березня 1969 року).
Стаття IV Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього встановлює: «Особи, що скоїли геноцид чи якісь інші з перелічених у статті III дії, мають бути покарані незалежно від того, чи вони є відповідно до конституції владоможцями, посадовими чи приватними особами». (Сторінка 99 збірника документів «Международная защита прав и свобод человека», Москва, «Юридическая литература», 1990).
Отже, відповідати перед судом мають не тільки організатори, але й виконавці злочинів.
Тому кати, що мордували українців, мають бути притягнуті до кримінальної відповідальности незалежно від того, коли вони скоїли злочин.
* * *
Звинувачувальний висновок українського Громадського представництва на Вільнюському міжнародному громадському Трибуналі не є повним ні за змістом обвинувачень, ні достатнім за доказами. Він є проміжним документом.
Комуністичний режим — це всього лише комуністична стадія Російської імперії, і позаяк Україна перебувала під владою Російських царів три з половиною сторіччя, і весь час відчувала на собі жорстоку руку московського варварства, то страждання і жертви України — безмірні. І відокремлювати комуністичний окупаційний режим від царського режиму можна лише умовно.
Історичний розрахунок України з Росією слід було б розпочинати з XVII сторіччя. Проте, мистецтво політики полягає не в тому, щоб задовольнити пристрасть помсти, спрямовану в минуле, а в тому, щоб створювати сприятливі умови для майбутнього розвитку нації, тому ми представляємо хронологічно обмежене звинувачення, яке охоплює лише період комуністичного правління. І за змістом це лише початковий загальний фрагмент.
Робота з підготовки суду над КПРС почалася із проведення теоретичної конференції. Потім у 1996 році був створений Національний комітет з підготовки міжнародного суду над КПРС за злочини тоталітарного режиму в Україні і проти українців — «Нюрнберг-2». Вільнюський Міжнародний громадський трибунал і цей звинувальний висновок — черговий крок у напрямку підготовки міжнародного суду над КПРС («Нюрнберг-2»).
Імперативний міжнародний суд буде створений на підставі договору про це кількох держав, або ратифікацією певною кількістю держав Статуту Римського міжнародного кримінального суду.
Президент Кучма та його уряд не підуть на створення міжнародного суду, але, поза сумнівом, після нього в Україні буде президент, який піде на це, і тоді цей документ та інша підготовча робота Комітету за «Нюрнберг-2» виявиться корисним опертям. Надія на те, що теперішня праця буде корисна у майбутньому і надихнула нас на підготовку цього документу.
Перша сесія Трибуналу ухвалила 12–14 червня 2000 р. резолюції:
— Про засудження комуністичної ідеології й доктрини;
— Про запобіжні заходи проти відновлення (реставрації) комунізму;
— Про духовні наслідки геноциду;
— Про міжнародну співпрацю в розслідуванні та юридичній оцінці злочинів комунізму;
— Про розширення поняття «геноцид»;
— Про компенсацію за шкоду, заподіяну комуністичним окупаційним режимом.
Сесія тоді ж ухвалила звернення:
— До Організації об’єднаних націй, парламентів і урядів держав світу про заснування міжнародного трибуналу для засудження комуністичних злочинів та людей, що скоїли ці злочини;
— До світової спільноти та міжнародних громадських організацій про заснування міжнародного трибуналу для засудження комуністичних злочинів та людей, що скоїли ці злочини.
Литовський оргкомітет вирішив вважати проведену роботу першою сесією і скликати другу сесію. Українська делегація поставилася до цього рішення схвально, бо хоч наш обвинувальний висновок виявився одним із найбільш підготовлених і викликав великий інтерес в учасників трибуналу, все ж таки кілька епізодів обвинувачення в ньому мали публіцистичний, а не юридичний зміст. Ось два приклади.