Програма КПУ передбачає пропаганду насильства.
У ній сказано: «Теоретичною та ідеологічною основою Компартії України є вчення Маркса—Енгельса—Леніна» (там само, с. 8).
Марксистсько-ленінське вчення обґрунтовує насильницьке захоплення влади, насильницьке утримання влади і насильницьке поборювання прихильників усіх інших ідеологій.
«Вона (КПУ — автор заяви) вважає себе наступницею ідей і традицій Комуністичної партії України, яка діяла до заборони в серпні 1991 року» (там само, Статут КПУ. — С. 47).
Ось ідеї КПУ: «Когда придет наш час, мы не будем прикривать терроризм лицемерными фразами» (К. Маркс, т. 6, с. 548).
Їхній час прийшов (у Росії — з 1917, в Україні — з 1919–1921 рр.) і вони заборонили всі політичні партії, встановили жорстоку диктатуру своєї партії, паралізували політичну, економічну та будь-яку іншу людську ініціативу і за 70 років свого кривавого панування знищили в Союзі 120 млн, в Україні — близько половини населення. Традиції, дотримуватися яких програма КПУ зобов’язує своїх членів — це жорстока диктатура єдиної партії, голодомори, винищення цілих суспільних верств, зросійщення, підрив етнічної сутності української нації, це панування терористичними методами абсолютної меншості над абсолютною більшістю.
Пропаганда цих ідей і традицій — це пропаганда насильства. Пункт 6 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 забороняє в Україні діяльність партій, які пропагують насильство, тому Українська республіканська партія вимагає заборони КПУ на цій підставі.
КПУ замахується на права і свободи людини.
«Комуністична партія України бере свій початок у створеній В. І. Леніним партії більшовиків…» (Програма КПУ, «Комуніст». — Київ, 1996. — С. 38)
«Ми відкидаємо заклики, від кого б вони не виходили, "розірвати з марксизмом-ленінізмом…"» (там само, с. 38).
КПУ заявляє, що на більшовицьких засадах і марксизмі-ленінізмі вона покращить суспільно-політичні умови в Україні, відродить економіку і зробить трудящих щасливими.
Як більшовицькі вожді дбали про людей у 20-ті голодні післявоєнні роки — видно з їхніх закордонних рахунків, на які тільки у 1920-му році надійшло:
від Троцького — 11 млн дол. в американський банк і 90 млн швейц. франків у Швейцарський банк;
від Дзержинського — 80 млн франків у Швейцарський банк;
від Леніна — 80 млн франків у Швейцарський банк (список газети «Нью-Йорк таймз» з цього питання подає шість прізвищ). (А. Быков. Такой неизвестный Ленин. — Луганск: Шлях, 1999. — С. 14.)
Ленін: «Без ВЧК и других подобных карательных репрессивных органов советская вдасть существовать не может.» (А. Быков, там само, с. 14).
А програма КПУ обіцяє Україні на основі ленінізму свободу й демократію!
Ленін каже: «Допустимо и возможно, что погибнет и 90% населения, чтобы оставшимся в живых 10% удалось дожить до всемирной революции и до социализма» (А. Быков, там само, с. 25).
А програма КПУ проголошує, що ніхто її не відірве від марксизму-ленінізму, а отже — ніхто її не зупинить у справі продовження ленінської людожерської політики!
«В совместной директиве Ленина и Свердлова весной 1919 г. по массовому физическому истреблению российского казачества … путем их поголовного истребления. Провести массовый террор против богатых казаков, истребляя их поголовно» (А. Быков, там само, с. 71).
Вище наведені цитати засновника партії більшовиків та програмна настанова КПУ їх дотримуватися мають у собі ознаки замаху на права і свободи людини, що їх передбачає п. 7 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 і дають підстави Українській республіканській партії вимагати заборони КПУ.
Кожна з підстав, передбачених пп. 1, 6, 7 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 про політичні партії в Україні — достатня для заборони КПУ. А що їх три, то заборонити слід якомога швидше.
На підставі вищенаведеного відповідно до статті 21, частини 1 вищезгаданого закону Українська республіканська партія
ПРОСИТЬ
Міністерство юстиції України звернутися до Верховною Суду України з поданням про заборону Комуністичної партії України.
Додаток:
1. Програма КПУ, Статут КПУ («Комуніст», Київ, 1996, 64 сторінки).
Голова Української республіканської партії
Левко Лук’яненко
12.08.01
Додаток 4
ДАЙ НАРОДОВІ ВІЛЬНО ЗІТХНУТИ!