Сторож одягнув фуфайку. Брязкаючи ключами, сховався і» темряві. Але крізь шум дощу було чути його:
— Сей секунд, хромадяни начальники.
— Допоможіть! — наказав Каїров.
Солдати поспішили до воріт. Потягнули їх у різні боки. Машини в'їхали на територію кладовища. Розвернулися біля каплиці. Далі проїзду не було.
— Беріть лопати, — сказав капітан Чирков солдатам.
Один солдат плигнув у кузов і звідти подав лопати своїм товаришам. Було дуже темно. Білі дерев'яні держаки лопат ледь розрізнялися.
— Далеко? — запитав Каїров.
— Так, — відповів Чирков. — Я піду попереду.
Періщив такий самий дощ. І жодних стежин не було.
А була вода. І, наче острови, могильні горбики з хрестами. Чирков світив собі під ноги ліхтариком. І Каїров, і Золотухін, і лікар-експерт світили. Тільки солдати не мали ліхтариків. Хлюпали кирзовими чобітьми. Не перемовлялися.
Часом світло від ліхтарика падало на старий, немов заплаканий, хрест, на поіржавілу металеву ограду. Трапилася під ноги зламана лава. Чирков підняв її і кинув кудись у темряву.
Ішли хвилин десять…
Нарешті зупинилися. Проміння схрестилося на фанерній пірамідці, увінчаній червоною зірочкою.
Майор
В. І. СИЗОВ
1905–1944 рр.
Земляний горб ще не осів. І могила мала вигляд незвичайно великої. Каїров обійшов її. Світлове коло крутилося перед ним, як цуценя.
— Тут ніхто не побував до нас? — запитав Каїров.
— Не схоже, — відповів Чирков.
Вітер із завиванням кинув йому в обличчя пригорщу води.
— Клята погода, — сказав Золотухін, — і не закуриш.
Солдати мовчали. Вони стояли, притулившись один до одного. Може, їм було моторошно.
— Копайте! — наказав Каїров.
Чирков зняв пірамідку з зіркою. Лопати ввіткнулися в грунт.
— Не розкидайте землю, — попередив Золотухін. — Закопувати доведеться.
Втрачена можливість
Того ж вечора, повернувшись з чергування, старшина Туманов не зміг діждатися начальника міліції. Однак про зустріч з хлопчиною в рибоколгоспі «Чорноморський» він доповів черговому.
— Хлопчина, отож, пильний, — говорив старшина. — Це йому плюс буде. Ну документи я для порядку в громадяночки перевірив. Прописка в неї міська, по вулиці Вокзальній. При штампі — особистий підпис товариша Золотухіна. Для порядку, значить, виписав адресу. Й прізвище. Деветьярова Єфросинія Петрівна.
— Гаразд, товаришу старшина, — сказав черговий, — ідіть додому й відпочивайте. Вам завтра зранку.
Старшина Туманов пішов додому. Золотухін з'явився в міліції лише близько другої години ночі. Втомлений, мокрий, брудний. Запитав:
— Що нового?
— Нічого істотного, товаришу майор. Ваша дружина дзвонила. Турбувалася.
— Гаразд. Тоді я не буду підніматися до себе в кабінет. Поїду додому. Коли що, дзвони.
— Звичайно, товаришу майор.
Не можна було звинувачувати чергового, що він не доповів начальникові міліції про донесення старшини Туманова. В прифронтовому місті перевірка документів була найзвичайнісінькою справою. Громадян, в яких паспорти виявлялися не в порядку, затримували для з'ясування. Старшина Туманов встановив, що документ у громадянки в повному порядку. Ну а якщо вона і в бінокль дивилася, то не обов'язково на батарею. Хлопчині могло здатися. До того ж бінокль не приймач і не передавач. Заборони на біноклі немає.
Прорахунок старшини Туманова став ясним лише вранці, коли Чирков за розпорядженням Каїрова передав Золотухіну п'ятнадцять збільшених фотографій колишньої сестри-хазяйки госпіталю в Перевальному Погожевої Серафими 'Андріївни.
Старшина Туманов дивився на фотографію, як приголомшений. Обличчя його спочатку зробилося блідим, наче він відчув себе погано, потім щоки й вуха густо почервоніли, наче підфарбовані гримом.
Метушливо й плутано він доповідав Золотухіну:
— Учора перевіряв, значить… У бінокль вона. Хлопчина помітив. Ну я, грішним ділом, значить…
— Товаришу старшина, спокійніше, — з досадою говорив Золотухін. — Ви бачили цю жінку?
— Так, товаришу майор.
— Коли?
— Учора.
— Де?
— У рибоколгоспі «Чорноморський».
— Розповідайте все по порядку.
І старшина Туманов детально розповів про вчорашній випадок.
— Документи перевірив, товаришу майор. Усе якнайкраще. А на паспорті — ваш підпис.
— Може, ти помилився? — запитав Золотухін. — Може, там зовсім інша жінка? Фотографія нечітка.