Максим подивився на годинник.
Ірина встала, на ходу тверезіючи:
— Рахунок, будь ласка.
Карбуючи крок, вона зайшла до жіночого туалету. Неделікатно обвела поглядом дівчину біля дзеркала та літню даму з серветкою в руках, зазирнула до порожніх кабінок.
Пройшла прибиральниця — зайшла в одні двері, вийшла в другі. Ірина, неначе собака-шукач, вийшла до критої оранжереї, тупо оглянула риб в акваріумі, обернулася до гардероба…
І встигла побачити в прорізі дверей, перш ніж вони зачинилися, знайому фігурку.
У центрі міста завжди свято. Катя йшла в юрбі, серед рекламних вогнів, серед ліхтарів та фар, серед квіткових кіосків, серед вітрин і туристів, містом, де навіть опівночі не видно зірок через усюдисуще світло. Катя любила світло. І зараз, на світлі, їй було добре й спокійно.
Вона, немов змія, скинула одну за одною кілька шкур. Неначе кішка, прожила кілька життів; і провина, і любов — усе закінчилося в один день, і настала свобода. Спокій. Сила. Свобода.
На ходу вона набрала телефон редактора Міли — і потрапила вдало.
— Катрусю! — весело закричала Міла. — Прийняли твій старий нарис про дитячу заїкуватість і добре заплатять, правда, вже наступного місяця!
— Тільки не пізніше, — твердо сказала Катя. — І підкинь мені ще замовлень, будь ласка, яких завгодно замовлень: я з чоловіком розлучаюся остаточно.
Міла була вражена:
— Та ну! Слухай, поважаю, респект, давно час. Під’їдеш завтра до редакції?
— Ага, дякую!
Вона дочекалася зеленого світла. Перетнула магістраль. Уповільнила крок, набрала Максів номер; він, як ніколи, відгукнувся зразу:
— Катю, ти де?!
— Вибач, зателефонували в терміновій справі, — сказала, дуже задоволена своїм спокоєм. — Довелося піти. Знаєш, нам треба одержати офіційне свідоцтво про розлучення, щоб не було ні проблем, ні питань.
Тиша у слухавці була красномовнішою за будь-який крик.
— Вибач, це все, — сказала Катя. — Я там за себе розплатилася… на добраніч.
Вона перервала зв’язок, і одразу прорвався дзвінок од відьми. Катя, поморщившись, знову натиснула відбій.
Дівуля могла взяти машину. Могла піти куди завгодно; навколо топтали брук тисячі шин, і тисячі ніг топтали тротуар.
Демон був тут, за плечем. Мовчазний.
Ірина знову набрала її номер. Відповіді не було. І не буде.
— Падлюка! — закричала вона вголос. — Падлюка цей Макс… Які ж падлюки мужики, які гади, вона тебе кохає, паскуднику ти такий!.. Ба ні… і ту йому треба, і цю… Жеребці, жеребці безсовісні!
Від неї сахались, наче від припадочної. Навколо впиралися в небо висотні будинки: самогубець тут знайде вихід, бодай якийсь дах…
— Що тепер робити?!
Демон мовчав. Ірина знову й знову повторювала дзвінок; ніхто не відповідав.
Слухаючи, як смикається в кишені телефон, Катя зупинилася перед вітриною. Сувеніри й ласощі; Катя пройшлася залою, вибрала шоколадний торт, ароматичну свічку із запахом меду і насамкінець — величезну троянду.
— Йдете в гості? — запитала привітна касирка.
Катя всміхнулася їй:
— Ні, це я собі.
— Оце правильно! — касирка навіть спину випрямила. — На здоров’я!
Усміхаючись, їй запакували торт і свічку. Катя вийшла з магазину, притискаючи до грудей ароматне й ніжне, обережно стискаючи стебло з підрізаними шипами. На годиннику було пів на одинадцяту; Катя подумала, що краще проїхатися кілька зупинок на метро, ніж…
Поруч грюкнули дверцята машини. Здоровенний ґевал рвонув до входу в магазин, як ядро з гармати, і Катя опинилася на шляху цього ядра. Кругле тверде плече відкинуло її вбік, згорток випав з рук, пластик лопнув.
— Чого розчепірилась на дорозі, суко? — на ходу кинув ґевал і зник за дверима.
Катя залишилася стояти. Механічно підняла згорток…
І знову впустила.
Зверху впустила троянду.
Доля наздогнала її цієї миті — наздогнала й накрила непроглядною чорнотою.
— Ви не бачили тут дівчини в червоній курточці? Ви не бачили тут… Сам такий. Стривай… Пані, пані! Ви не бачили тут дівчини в червоній… Чорт!
Ірина зупинилася посеред вулиці. Прямо перед нею була вітрина дорогого супермаркету — сувеніри й ласощі; на ґанку лежала загублена кимось велика троянда.
Вона ввійшла до магазину. Сліпо озирнулась, нікого не знайшла, заслужила підозріливий погляд охоронця.
Вийшла.
Стрілки всіх міських годинників підповзали до одинадцятої.