Оголошення про вакантне місце хатьньої працівниці у співачки, зірки естради викликало серед менеджерів з підбору кадрів великий ажіотаж.Незрозуміло було, чому від неї звільнилася стара перевірена роками хатня працівниця . Чутки ходили різні.Хто казав, що та знайшла в столиці свою любов і виходить заміж, інші ж перешіптувалися про те, що співачка відправляє свою будинок.працівницю за кордон, до чаклуна за еліксиром безсмертя. Як би там не було, але ці чутки зробили погану послугу Глаше.На російсько-українському кордоні її висадили з поїзда і посадивши у машину доставили назад в Москву.В одному нічим не примітному будівлі з нею мав розмову нічим не примітний літній пан.Дізнавшись про мету її подорожі в Україну, він до чималого подиву Глаші запропонував їй вийти за нього заміж.
-Що ти козел старий, зовсім сбрендил,- з усією відвертістю запитала у нього Глаша,- або вирішив позубоскалити над бідною жінкою!? -Я не козел.- відповів літній пан без особливих прикмет.- Мене звати Петро Петрович і до речі про вашу бідності Ваша послуга буде добре оплачена.Я думаю, що півмільйона вічно зелених американських грошей, цілком компенсують Ваші тимчасові незручності. -Про яку послугу йде мова? -Крім того, що Ви виходьте за мене заміж, Ви їдете зі мною у весільну подорож, до себе на Батьківщину в Запоріжжі.Допоможете мені відновити підірвану на будівництвах народного господарства, здоров'я.Це і є та маленька послуга, за яку я плачу аж ніяк не маленькі гроші. -Е, та ти батенька мабуть так сильно поістаскався по столицях, що готов їхати за здоров'ям, з першою зустрічною, в гості до нечистої сили.Не боїшся? Гарантій адже ні хто не дасть - можна ж і не повернутися? -Це Вам так здається, що немає гарантій,- відповів Петро Петрович,- Ваша родичка співачка і буде нам гарантією.Ну, так як угода відбулася, або у вас прийнято підписуватися під договором кров'ю? -Відбулася.Але боюся що ти навіть не уявляєш, куди вліз. -Поживемо-побачимо.А тепер,- перейшов до справи Петро Петрович,- будемо збиратися в дорогу.Зараз прийде мій секретар і Ви йому все детально викладіть.Не соромтеся і не економте; машину я виберу сам, а все інше. що личить весільної подорожі, Ви вже будьте люб'язні замовте самі. Ось Вам гроші на перші витрати.
Коли за ним зачинилися двері, Глаша взяла зі столу пачку ще пахнучих друкарською фарбою рублів і не перераховуючи кинула її в свою сумочку."Адже життя схоже налагоджується " -. подумала вона, і подумки уявила себе у весільній сукні.
2
Бувала обшарпана з вигляду волга ГАЗ-21, завдяки своєму форсованому двигуну, подолала відстань від Москви до Запоріжжя за неповні десять годин.Така непримітна з вигляду машина була обрана передбачливим Петром Петровичем не просто так. Крім форсованого двигуна, вона ще мала посилену підвіску з шасі, на які був встановлений броньований кузов, з хитро захованим сейфом, де зберігалися гроші та автоматичний мисливський карабін.Завдяки таким заходам безпеки і українським документам їм і вдалося так швидко дістатися до місця призначення, не викликавши підозри ні на митниці, ні бажання поживитися за їхній рахунок, у шалящих на трасі лихих людей.
Щоб не піддавати себе ризику, звичайно можна було б поїхати і поїздом, а машину купити в Україні, але Петро Петрович не захотів розлучатися зі своїм перевіреним в лихі дев'яності броньовиком.І виявився правий: пара пенсіонерів їдуть додому в Запоріжжі за телеграмою на похорон, не викликала ні в кого підозри.
В'їхавши в Запоріжжі і поблукавши Космічного мікрорайону, вони нарешті вибралися на об'їзну дорогу і слідуючи вказівниками, через півгодини були вже в Разумівке. Знайшовши потрібну вулицю Галяткина, на якій жив Леший, вони під'їхали до саманній хаті критою червоної, зробленого ще в царські часи черепицею.У дворі будинку біля староі груши, біля якоі ще зупинявся Пушкін, управлявся по господарству, одягнений у шорти і майку тільняшку моложавий повний чоловік, з вусами і чубом осэлэдцэм.
Глаша вийшла з машини і підійшовши до залізних воріт покликала чоловіка: -Добрий день господар.А не підкажіть, де нам знайти Лексея Владимыча. -Це Лешего чи що, господаря цього будинку,- розглядаючи гостю запитав чоловік,- а ти ким йому доводишься дівчина-краса? -Так внучата племінниця я його Глаша, привіт привезла йому з Москви від його родички естрадної зірки... -Це від Клавки?- не давши закінчити Глаші запитав чоловік. -Від неї,- здивувалася Глаша.- А ви шо її знаєте? -Кажеш зірки?- відповів питанням на питання чоловік.-Дивні діла твої Господи. Начебто нещодавно в шкільному хорі співала, а вже зірка.Ну а ти хто така будеш, не моєї чи правнучатой племінниці Зінаїди донька? -Дядько Льоша це ти чи що?- зрозумівши нарешті з ким має справу запитала Глаша. -Уяви собі, що це таки я. А ви там у себе в Москві вже мене мабуть поховали? -лукаво посміхнувся чоловік, що виявився господарем двору Лешим. (З вашого дозволу автор тепер так і буде його називати надалі, в інтересах розвитку сюжету).