— Знаю.
— Але ви не знаєте, що таке самотність, коли ти маєш змогу бути з усіма, коли ти щовечора мусиш приймати гостей або запрошувати людей на якесь святкування, коктейль, виступ тієї або тієї театральної зірки. Коли телефон безперервно дзвонить і тобі не дають спокою жінки, які в захваті від твоєї творчості, які кажуть, що дуже хотіли б повечеряти з тобою, — жінки вродливі, розумні, освічені. І ти почуваєшся ніби зв’язаним, і ти собі кажеш: нікуди не йди. Тобі не буде там весело. Але ти йдеш, і часто цілу ніч намагаєшся справити на них враження, марнуєш свою енергію, аби довести самому собі, що ти спроможний звабити кого завгодно.
Потім я повертаюся додому, заходжу до своєї майстерні, шукаю світло, яке побачив у вас, і мені вдається побачити це світло лише тоді, коли я працюю.
— Що я можу дати вам такого, чого ви не маєте? — відповіла вона, відчувши себе трохи приниженою цими коментарями про інших жінок, але пригадавши, що, в кінцевому підсумку, він заплатив за те, щоб мати її поруч себе.
Він випив третю порцію віскі. Марія спробувала пережити разом із ним усі його відчуття: ось алкоголь обпалив йому спочатку горло, потім — шлунок, проник у його кровообіг і наповнив його хоробрістю, й вона теж почула себе п’яною, хоча не випила жодної краплі. Голос Ральфа Гарта зазвучав упевненіше:
— Ну, гаразд. Я не можу купити ваше кохання, але ви сказали, що вам усе відомо про секс. Навчіть і мене цієї науки. Або розкажіть мені про Бразилію. Розказуйте що завгодно, для мене головне, що ви зі мною поруч.
Що ж їй робити?
— У своїй країні я знаю лише два міста: місто, в якому я народилася, та Ріо-де-Жанейро. Що ж до сексу, то не думаю, що зможу чогось вас навчити. Мені майже двадцять три роки, ви лише десь на шість років старший. Правда, я жила набагато інтенсивнішим життям, аніж ви, проте чоловіки, з якими я була, платили мені за те, щоб я робила те, що їм подобається, а не те, що подобається мені.
— Я робив усе, що тільки чоловік може мріяти робити з однією, двома, трьома жінками водночас. І не думаю, що багато навчився.
Знову запала мовчанка, але тепер була черга Марії заговорити. І він їй не допоміг — як і вона не допомогла йому раніше.
— Ви хочете мати мене як професіоналку?
— Я хочу мати вас так, як цього захочете ви.
Ні, вона нічого не могла на це відповісти, бо почула від нього саме ті слова, які хотіла почути. Знову землетрус, вулкан, буря. Але вона була неспроможна вирватися зі своєї власної пастки, зараз вона втратить цього чоловіка, якого по-справжньому ніколи й не мала.
— Ви ж усе знаєте, Маріє. Навчіть мене. Можливо, це врятує мене, врятує вас, знову поверне нас до життя. Я справді лише на шість років старший за вас, але навіть у цьому віці я вже прожив, можна сказати, не одне життя. У нас був зовсім різний життєвий досвід, але ми обоє — люди зневірені. Єдине, що нам зможе принести мир, — це якщо ми будемо разом.
Навіщо він усе це казав? Це було неможливо, а проте все було саме так. Вони бачилися лише один раз, а вже потребували одне одного. Страшно було навіть уявити, що буде, якщо вони зустрічатимуться й далі, — справжня катастрофа! Марія була жінка розумна, протягом багатьох місяців вона багато читала й багато спостерігала за тим, як живе людський рід; вона мала свою мету в житті, але мала також душу, яку їй треба було пізнати і «світло» якої треба було відкрити.
Вона вже стомилася бути такою, якою досі була, і хоча близька подорож до Бразилії була цікавим викликом, вона ще відкрила далеко не все, на що вона здатна. Ральф Гарт був чоловіком, який зустрів не один виклик, навчився всього на світі, й тепер він просить цю дівчину, цю повію, цю Співчутливу Матір, щоб вона його врятувала. Який абсурд!
Інші чоловіки вже поводилися перед нею так само. Багатьом не щастило домогтися ерекції, інші хотіли, щоб до них ставилися як до дітей, ще інші казали, що хотіли б мати її за дружину, бо збуджувалися на думку, що жінка мала багато коханців. Хоча вона досі так і не познайомилася з жодним із «виняткових клієнтів», вона вже відкрила величезний універсум фантазій, які жили в людській душі. Але всі ті чоловіки вже звикли до своїх світів, і ніколи не просили, щоб вона їх звідти забрала. Навпаки, вони хотіли б забрати Марію з собою.
І хоча всі ці чоловіки завжди залишали її з якимись грішми й без ніякої енергії, було неможливо, щоб вона нічого від них не навчилася. Але якщо котрийсь із них і справді шукав кохання і якщо секс був лише частиною в цих пошуках, то як би вона хотіла, щоб він до неї поставився? Що такого важливого мало відбутися в першу зустріч?